Це не дивно, адже переглянута конституція Росії спрямована на те, щоб поставити інтервенціоністську політику Кремля щодо народів колишньої радянської імперії на нову правову основу. Україна, Молдова і Грузія вже зіткнулися з частковою російською окупацією і тепер побоюються, що нові конституційні поправки будуть використані для виправдання майбутніх актів агресії.
Коли росіяни 1 липня прийшли на дільниці, щоб проголосувати за пакет конституційних реформ, в центрі уваги були поправки, які дозволили б Путіну залишитися на своїй посаді до 2036 року. Більшість спостерігачів погодилася з тим, що в цьому полягала справжня мета заходу, а додаткові зміни служили лише прикриттям для того, що насправді було конституційним переворотом.
Але що стосується зовнішньої політики, найбільш тривожною поправкою, ймовірно, є розділ, в якому детально розглядається право Москви на міжнародне втручання на захист співвітчизників, яких вона буде визначати на свій розсуд. "Російська Федерація надає підтримку співвітчизникам, що проживають за кордоном, у здійсненні їхніх прав, забезпеченні захисту їхніх інтересів, збереженні їхньої загальної російської культурної самобутності", – йдеться в поправці.
Це нове положення створює чітку конституційну основу для агресивних дій Кремля проти України та інших країн колишнього Радянського Союзу, в яких проживає велика кількість етнічних росіян. Дійсно, роблячи широкі посилання на "російську культурну ідентичність", Москва залишає значний простір для інтерпретації саме того, коли і де, на її думку, вона може втрутитися. Зрештою визначення кордонів "русского мира" залишається за самим Кремлем.
Одним з найбільш очевидних застосувань цього конституційно закріпленого права на "підтримку" став би захист власників російських паспортів, які проживають в інших країнах колишнього Радянського Союзу. В останні роки на Росії запроваджено низку заходів, спрямованих на збільшення кількості російських паспортів, які видаються колишнім громадянам Радянського Союзу.
Ця тактика допомогла виправдати втручання Росії в колишніх радянських республіках і в даний час використовується на Сході України для посилення контролю Кремля над окупованими частинами Донецької і Луганської областей. У сукупності нова конституція Росії і зусилля зі створення паспортних протекторатів на всій території колишнього СРСР потенційно дозволять Москві обмежити суверенітет всіх націй, що входять в її традиційну сферу впливу.
Нова путінська конституція, безумовно, є тривожним дзвінком для таких країн, як Україна, Грузія, Молдова, а тепер і Білорусь. Вона підтверджує перехід Росії до авторитаризму і фіксує ревізіоністський імперіалізм, який визначав зовнішньополітичний порядок денний путінського режиму протягом більшої частини останніх двох десятиліть.
Переклад статті Atlantic Council підготував Ярослав Супрун.
