Відносини між Парижем й Анкарою, які знаходяться в напрузі вже більше року через розбіжності з приводу Сирії та Лівії, де Туреччина бере участь у військових діях, в останні місяці різко загострилися через активність турецьких
Тепер під прицілом Ердогана опинилася політика Франції щодо боротьби з радикальним ісламом і виступ президента Макрона, присвячений пам'яті професора історії і географії Самюеля Паті, який 16 жовтня був обезголовлений ісламістським терористом.
У відповідь на грубість турецького президента Франція відкликала свого посла в Анкарі для консультацій, а Макрон підтвердив свою позицію: "Ніщо не змусить нас відступити, ніколи", – наполягав він у Твіттері, в той час як у країнах Перської затоки лунали заклики до бойкоту французької продукції.
Але чого Ердоган хоче цим домогтися? Перш за все, роздути конфлікти за кордоном, щоб постати перед своїми співгромадянами як архітектор нової османської держави. А тим часом економіка Туреччини стагнує, національна валюта знецінюється, а культурна революція застопорилася. Єдине, що залишається на колишньому рівні, – це рівень репресій.
Після Сирії, Лівії, Іраку та Східного Середземномор'я Туреччина в даний час управляється в геополітиці на Кавказі, підтримуючи Азербайджан у війні в Нагірному Карабасі. Скориставшись пасивністю Дональда Трампа, який ніколи не приховував своєї симпатії до турецького автократа, Анкара провела випробування зенітних ракет S-400, куплених у Росії, в порушення правил НАТО, членом якого є Туреччина.
Політика Реджепа Ердогана також продиктована бажанням зробити з Туреччини головного захисника ісламського світу шляхом жорсткої критики країн Євросоюзу за їх поводження з мусульманами. При цьому "захисник" вважає за краще не говорити про дискримінацію уйгурів у Китаї.
Нарешті, атака турецького лідера на Макрона видає його роздратування законопроєктом про ісламістський сепаратизм, що готується в Парижі і який повинен позбавити Туреччину її головного важеля впливу на мусульман у Франції, а саме – турецьких імамів і викладачів турецької мови в державних школах.
Переклад статті Le Monde підготував Ярослав Супрун.
