У своєму інтерв'ю на вихідних Емманюель Макрон пом'якшив раніше войовничу позицію (щодо ісламу – ПН), продемонструвавши примирливий тон.
Після серії виступів, в яких він різко й провокаційно захищав право на свободу слова (що межує з богохульством) і говорив, що Франція знаходиться "на війні" (багато хто сприйняв це як війну проти ісламу), президент заявив "
Також він стверджував, що радикальний іслам, з яким він намагається боротися, становить загрозу для всіх людей, і в першу чергу для самих мусульман.
Реакція Макрона на обезголовлення 16 жовтня шкільного вчителя Самюеля Паті виражалася в рішучому підтвердження основних цінностей республіки – секуляризму й вольтерівського абсолютного права на свободу слова, в тому числі права на богохульство.
Минуло всього кілька днів після того, як президент також оголосив про нову урядову програму "зміцнення секуляризму й консолідації республіканських принципів" для боротьби з тим, що він називає "сепаратизмом". Він також провокаційно говорив про іслам як про "релігію, яка сьогодні переживає кризу у всьому світі".
Критики розглядають радикалізм Макрона як спробу повернути собі електорат, який схилився в бік ультраправих, але на міжнародному рівні така політика лише підживлює звинувачення в ісламофобії та призвела до протестів у всьому ісламському світі із закликами до бойкоту французької продукції.
Демонстрації пройшли в Ірані, Катарі, Кувейті, Пакистані, Бангладеш та Сомалі. А президент Туреччини Реджеп Ердоган і зовсім виступив з різкими звинуваченнями в бік французького лідера.
Утім, зіткнення між Макроном та Ердоганом слід розглядати в більш широкому контексті – обидва вони поділяють амбіції бути лідерами своїх регіонів, відстоюючи у французькому випадку бачення Європи як оплоту проти радикального ісламізму. Ердоган позиціонує себе як представник і захисник мусульманського сунітського світу.
Обидва президенти також мають напружені відносини через Східне Середземномор'я, де Туреччина збирається добувати газ в спірних водах, через Лівію, де сторони підтримують різні угруповання, а також через Сирію та Нагірний Карабах.
Макрон опинився в патовій ситуації, коли він не може просувати свою програму секуляризації таким чином, щоб не очорнити й не відштовхнути від себе всю французьку мусульманську громаду.
Переклад статті The Irish Times підготував Ярослав Супрун.
