Реакція президента Зеленського на кризу, схоже, стане одним з визначальних моментів його президентства. Чи зможе він перешкодити кремлівським силам провести контрреволюцію в країні, і чи зможе він це зробити, не спровокувавши конституційну кризу?
Рішення від 27 жовтня стало останнім в серії недавніх ударів по антикорупційному порядку денному України, нанесених Конституційним судом. Раніше, в серпні й вересні, він оголосив неконституційними деякі положення закону про Національне антикорупційне бюро (НАБУ) й наказ про призначення Артема Ситника головою бюро.
Останнє ж скандальне рішення було прийнято завдяки клопотанню 47 проросійських законодавців про скасування статті Кримінального кодексу України, яка кваліфікувала як кримінальний злочин подачу недостовірних декларацій про майно чиновниками.
Дії суду є прямим викликом владі Зеленського й поставили в скрутне становище главу держави. Більшу частину минулого півріччя його "Слуга народу" голосувала разом з прокремлівською ОПЗЖ, яка, власне, ініціювала це вибухонебезпечне рішення суду. Тепер, схоже, ця зручна коаліція закінчилася.
1 листопада Зеленський опублікував в газеті Financial Times статтю зі своєю жорсткою позицією з цього питання. "На Україну напали, – написав він. – Не тільки на її кордонах, але й у самому центрі її демократичних інститутів. Я хочу запевнити наших міжнародних партнерів, що ми будемо боротися і здобудемо перемогу".
Зеленський також захистив законопроєкт, який він подав до парламенту у відповідь на рішення Конституційного суду, спрямований на відновлення антикорупційних інституцій України. "Для захисту та зміцнення нашої антикорупційної інфраструктури... я попросив парламент змінити склад Конституційного суду, який втратив авторитет і довіру. Це нелегітимний суд, а його глава знаходиться під слідством за те, що у 2018 році купив власність в окупованому Росією Криму, повністю порушивши українське законодавство, і не вказав це у своїй електронній декларації".
Безкомпромісний тон статті Зеленського вказує на переломний момент в його президентстві. Однак одних лише слів уже не вистачить. Перше питання, яке поставлять люди, полягатиме в тому, чи є ці зміни реальними, або ж вони спрямовані тільки на те, щоб заспокоїти Міжнародний валютний фонд і Європейський Союз, допомоги яких потребує Україна.
Зеленському тепер потрібно знайти нові аргументи. Він уже вичерпав значні резерви довіри, через те що проводив антиреформістську програму разом з прокремлівськими й олігархічними силами протягом останніх шести місяців.
До цього його депутати голосували разом з двома реформістськими партіями в українському парламенті – "Голосом" і "Європейською солідарністю" для того, щоб провести найважливіші земельні та банківські реформи, які вимагав МВФ. Однак його подальша співпраця з дружніми Москві силами підірвала його авторитет як реформатора.
Водночас очевидно, що політична криза, з якою зіткнувся Зеленський, виходить за рамки самого Конституційного суду. Якщо він хоче врятувати своє президентство, то повинен зробити чіткий вибір і проявити лідерські якості. Його рішення в найближчі дні визначать майбутній напрям розвитку України на роки вперед.
Переклад статті Atlantic Council підготував Ярослав Супрун.
