Як пандемія дає новий шанс європейським популістам

Зважена реакція європейських центристів-автократів на пандемійні виклики в галузі охорони здоров'я та економіки, мабуть, забезпечила їм деякий імунітет від претензій з боку популістів, що знайшло своє відображення в опитуваннях громадської думки.

Під час першої хвилі популістські сили притихли, оскільки здавалося, що рейтинг схвалення глав урядів істотно співвідноситься з оцінкою економічної та епідеміологічної ситуації в країні.

Провідні праворадикальні партії, такі як "Альтернатива для Німеччини", шведські демократи та італійська "Ліга", зіткнулися з падінням своєї підтримки, мабуть, завдяки зростанню довіри до експертів, вчених і політиків.

Навіть в сильно постраждалій від пандемії Франції рейтинг президента Макрона трохи виріс, в той час як його головна опонентка Марін Ле Пен з популістського "Національного об'єднання", не зуміла наростити підтримку навіть після єднання з силами, які виступають проти локдауну.

Але це послаблення позицій популістів носить тимчасовий характер і згодом може зійти нанівець. Проблеми, на яких вони "виїжджають", такі як імміграція та європейська інтеграція, були витіснені з суспільного дискурсу новинами про пандемію, але незабаром вони повернуться на перші шпальти газет.

Тим часом, початок другої хвилі коронавірусу в Європі дав їм можливість критикувати експертів та уряди, називаючи новий локдаун підтвердженням їхньої нездатності подолати епідемію. Хоча соцопитування продовжують демонструвати переважне схвалення жорстких карантинних заходів, ця підтримка скорочується і може ще більше зменшитися через тривалість і суворість обмежень.

Антикарантинні протести наростають, і розчарування суспільств у європейських країнах може призвести до зростання антиелітарних настроїв, чим скористаються радикальні праві популісти. У Великобританії, наприклад, Найджел Фарадж проводить ребрендинг своєї "Партії Брекзиту" на "антикарантинну партію".

Найважливіше полягає в тому, що основні рушійні сили популістського сплеску в Європі не зникли через пандемію, а економічні наслідки кризи можуть стати благодатним ґрунтом для популістів, оскільки ті, хто знаходиться на нижніх щаблях економічної драбини, страждають сильніше за інших.

Особливо якщо збільшення державного боргу призводить до того, що уряди дуже рано відступають від підтримки економіки або повторюють помилки, допущені після глобальної фінансової кризи. Передчасний перехід до заходів жорсткої економії підживлює антиурядові сили.

Переклад статті Chatham House підготував Ярослав Супрун.