Як і навіщо Трамп хоче підвищити відповідальність соцмереж за їхній контент

Її ще називають "двадцять шість слів, які створили інтернет". Стаття 230 Закону про дотримання порядності у сфері комунікацій від 1996 року вважається найважливішою нормою американського законодавства, що захищає такі соціальні медіакомпанії, як Twitter і Facebook від відповідальності за контент, що розміщується їхніми користувачами. Технологічна індустрія стверджує, що це положення дозволяє інтернету розвиватися, але критики кажуть, що компанії, користуючись нормою, або не роблять достатньо для боротьби зі шкідливим контентом, або заходять занадто далеко з цензурою.

Дональд Трамп закликав до скасування статті 230 і підписав виконавчий указ, намагаючись обмежити деякі з передбачених нею захисних механізмів для медіакомпаній, але указ був оскаржений у суді. І ось недавно президент пригрозив накласти вето на оборонний бюджет 2021 року (NDAA), якщо Конгрес не скасує статтю 230. Вплив такого кроку на свободу вираження в інтернеті може бути величезним.

Чому була прийнята стаття 230?

Ця норма була розроблена у відповідь на дві судові справи 1990-х років, які стосувалися відповідальності інтернет-компаній за публікації на їхніх веб-сайтах, що містять наклеп. В одному випадку федеральний суд у Нью-Йорку постановив, що компанія CompuServe не несе відповідальності, тому що вона була просто хостом і не модерувала зміст на своїх форумах. В іншій справі суд штату Нью-Йорк ухвалив, що компанія Prodigy може бути притягнута до юридичної відповідальності, оскільки вона мала можливість перевіряти деякі пости.

Автори задумували статтю 230 як можливість для інтернет-компаній регулювати самих себе в деяких випадках для того, щоб, наприклад, образливі матеріали не траплялися дітям, і при цьому не побоюватися бути притягнутими до відповідальності за те, що розміщують їхні користувачі.

Як працює ця стаття?

У статті 230 йдеться про те, що користувачі "інтерактивних комп'ютерних послуг", провайдери інтернет-послуг, а також такі платформи, як Twitter, Facebook і Craigslist, не можуть вважатися видавцями і, таким чином, нести відповідальність за контент, створений іншими особами. Це дозволяє цим компаніям "сумлінно" і зі своєї ініціативи модерувати контент.

У своїй практиці суди витлумачили це положення таким чином, що воно надало інтернет-компаніям широкий захист, однак існують певні обмеження. Компанія може бути притягнута до відповідальності за контент, який вона самостійно створює, якщо він порушує федеральні закони або інтелектуальне право.

Чому стаття викликає суперечки?

Технологічні компанії стверджують, що норма дозволяє інтернету процвітати. Глава глобальної політики Google у сфері інтелектуальної власності Кетрін Ояма заявила в жовтні 2019 року в Конгресі, що без цього закону компанії можуть отримати безліч позовів. Наприклад, на такі сайти відгуків, як Yelp або TripAdvisor, можуть подати в суд ресторани, які отримали поганий рейтинг, звинувативши їх у наклепі.

Для інтернет-компаній проблема полягає в тому, що противники 230 статті є в обох партіях: і Трамп, й обраний президент Джо Байден закликали до скасування норми. Спікерка палати представників Ненсі Пелосі назвала її "подарунком" для технологічної індустрії, який може бути віднятий. Сенатор Вайден вважає, що технологічні компанії не зробили достатньо, щоб позбутися "бруду" в інтернеті.

Багато демократів переконані, що стаття дозволяє технологічним компаніям не вживати достатньо заходів для боротьби з ненависницькими висловлюваннями й дезінформацією в інтернеті. Для Трампа та деяких інших республіканців вона також є неприйнятною, тому що захищає індустрію від відповідальності за цензурування думок консервативних політиків.

Переклад статті CFR підготував Ярослав Супрун.