Російський президент Владімір Путін ставиться з презирством до думки Заходу щодо окупації Криму, замаху на вбивство його критиків, втручання Москви у вибори за кордоном і безлічі інших питань, але міжнародний авторитет країни, безсумнівно, все ще має значення для Кремля.
Жага глобального престижу зіграла головну роль у рішенні розробити свою антикоронавірусну вакцину "Супутник V", яку вчителям, медикам та іншим працівникам ключових галузей вперше ввели в ці вихідні в московських клініках.
Путін назвав "Супутник V" першою у світі зареєстрованою вакциною від
Минулого місяця, коли
Таке бажання "наздогнати й перегнати", звичайно, зрозуміле: навіть назва, яку Москва обрала для своєї вакцини, викликає в пам'яті перемоги радянської наддержави, космічну гонку часів Холодної війни і той час (мабуть, останній), коли російська наука вела за собою світ.
20 років путінських політичних репресій і глибокої корупції не принесли країні ніяких великих нововведень – немає ні російського Apple, ні Nokia, ні Skype, ні Samsung. Замість цього нафта, газ і метали як і раніше домінують в економіці, яка загрузла в бюрократії і кумівстві.
Деякі західні експерти стурбовані поспіхом Росії сертифікувати "Супутник V". Вони не довіряють відносно невеликій учасників випробовування і "прозорості" результатів, хоча й немає ніяких доказів того, що вакцина не така ефективна й безпечна, як стверджують її розробники.
Зрештою, питання все одно зводиться до довіри: і навіть якщо уявити, що в Росії працюють одні з кращих учених світу, нею управляє режим, відомий своєю брехливістю.
Кремль, який сподівався, що світ повірить, що його війська не вторгалися в Крим та Східну Україну; що Росія не причетна до збиття малайзійського боїнга або отруєння Литвиненка, Скрипалів чи Навального, тепер хоче, щоб мільйони людей по всій країні і в усьому світі довірили своє здоров'я "Супутнику V" ще до завершення стандартних випробувань.
Недавнє опитування показало, що 59% росіян не хочуть робити вакцинацію від коронавірусу – чіткий сигнал Кремлю про те, що ніяка пропаганда не може забезпечити реальної довіри суспільства.
Переклад статті The Irish Times підготував Ярослав Супрун.