Що нормалізація між Марокко й Ізраїлем означає для всього Близького Сходу?

Що означає встановлення дипвідносин між Марокко та Ізраїлем?

Очевидно, що ця подія надасть імпульс арабо-ізраїльській нормалізації. Тільки дві арабських держави, Єгипет і Йорданія, офіційно визнали Ізраїль за сімдесят два роки з моменту його заснування в 1948 Але тільки цьогоріч разом з Марокко на такий крок пішли Об'єднані Арабські Емірати, Бахрейн і Судан. Як повідомляється, угода між Ізраїлем і Марокко дозволить налагодити прямі авіарейси між двома країнами, а також розширити туристичні та ділові обміни, які допоможуть обом державам, економіка яких постраждала від пандемії.

Нормалізація ще більше зменшує дипломатичну ізоляцію Ізраїлю і підвищує його легітимність, що є давньою метою ізраїльських урядів і його населення, незалежно від політичних поглядів. Водночас марокканські офіційні особи не взяли на себе зобов'язання відкрити посольство в Ізраїлі, що підкреслює, що арабо-ізраїльське зближення відбувається в певних рамках.

Чи наслідуватимуть інші арабські держави цей приклад?

З часом, так. Є багато припущень, що наступним може бути Оман, який вже публічно приймав ізраїльського прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. Хоча й новий султан, схоже, хоче діяти обережно. Найбільшим призом для Ізраїлю, проте, могло б стати визнання з боку Саудівської Аравії, яка дотепер відкидала будь-які натяки на нормалізацію з Ізраїлем.

У цій країні, де консервативні священнослужителі і так у шоці від недавніх соціальних реформ, а населення десятиліттями зазнавало антиєврейської пропаганди в школах і мечетях, подібне зближення було б вкрай суперечливим. Лідери Саудівської Аравії, які проголосили себе хранителями двох священних мечетей у Мецці та Медині, також турбуються про можливу критику з боку своїх регіональних суперників – Ірану й Туреччини, які будуть звинувачувати їх у зраді мусульман і продажу інтересів палестинців.

Як нормалізація відносин арабських країн з Ізраїлем може вплинути на палестинців?

Логіка відмови від визнання Ізраїлю полягала в тому, що він послужить важелем тиску на Тель-Авів, підштовхуючи його до угоди з палестинцями. Однак цей план не спрацював, і зараз росте число арабських держав, які переслідують інші пріоритети. Марокко однозначно вирішило, що розвиток економічних зв'язків з Ізраїлем й отримання визнання від США його суверенітету над Західною Сахарою занадто важливі, щоб від них відмовлятися, тим більше що невизнання Ізраїлю, схоже, ніяк не допомогло врегулювати палестинський конфлікт.

Марокко, як й інші арабські держави, що визнали Ізраїль, наполягає на тому, що воно все ще буде працювати на рішення, що передбачає співіснування двох держав, але на цей раз, замість того щоб бойкотувати Ізраїль, буде взаємодіяти з ним. Палестинці зі зрозумілих причин налаштовані скептично.

Що означає визнання Штатами суверенітету Марокко над Західною Сахарою?

Це велика дипломатична перемога для Рабата, але це може посилити конфлікт між марокканським урядом і повстанцями Фронту ПОЛІСАРІО, які борються за самовизначення Західної Сахари. Лідери фронту вже заявили, що їхня боротьба триватиме. Лише деякі, якщо такі взагалі є, інші міжнародні гравці, більшість з яких все ще підтримує очолюваний Організацією Об'єднаних Націй процес врегулювання територіальної суперечки, імовірно, візьмуть приклад Вашингтона.

У Конгресі США з критикою визнання виступили як республіканці, так і демократи, вважаючи, що поступка Трампа Марокко – навіть заради благої справи нормалізації відносин з Ізраїлем – посилає невірний сигнал про можливість захоплення території силою.

Переклад статті CFR підготував Ярослав Супрун.