Судова система України перетворилася на мафіозну групу

Пам'ятаєте Тоні Сопрано, вигаданого лідера кримінальної сім'ї Нью-Джерсі? Його мафіозна організація має структуру, ієрархію і неписаний кодекс поведінки. Її члени гідно винагороджуються за служіння і суворо караються за непослух. Вона проникає в державні інститути, використовуючи хабарі, погрози та інші засоби, щоб уникнути правосуддя. Нарешті, вона займається протиправною діяльністю, що завдає шкоди суспільству, але приносить гроші й привілеї своїм членам.

Як це не парадоксально, але система правосуддя в Україні має багато спільного з популярним телесеріалом. Незважаючи на офіційну незалежність, в реальності українська судова система має ряд неофіційних босів, які контролюють її з-за лаштунків. Вона управляється за неписаними правилами. Хабарництво для неї – це рутина.

І гниє це утворення з самих верхів. Вища рада правосуддя, на яку покладено завдання захищати незалежність суддів і карати їх за правопорушення, натомість переслідує викривачів, покриваючи при цьому корумпованих держслужбовців і структури.

Цього літа Національне антикорупційне бюро (НАБУ) оприлюднило плівки, які нібито були записані в офісі голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка. На цих записах відображена змова Вовка та його колег з метою здійснення впливу на інші суди й органи управління судовою системою. При цьому вони хваляться тим, що вже "володіють" двома судами – Окружним адміністративним і Конституційним судом. Незважаючи на обурення громадськості й наступне кримінальне розслідування, Вища рада правосуддя одноголосно відмовився відсторонити цих суддів.

Цієї осені ситуація погіршилася ще більше. У жовтні Конституційний суд знищив один з ключових елементів антикорупційної інфраструктури України. Він постановив, що ті, хто надає неправдиву інформацію в деклараціях про майно, більше не будуть нести кримінальну відповідальність. Суд позбавив Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК) практично всіх своїх повноважень. При чому зробив він це, порушивши закон і скасувавши навіть ті антикорупційні норми, які суду не було запропоновано розглянути.

Таке рішення призвело до політичної кризи в Україні й підкреслило масштаб проблеми нереформованої судової системи. Мова йде не тільки про боротьбу старої української еліти проти програми реформ, яка загрожує підірвати її домінантне становище. Олігархічні групи, які стоять за цією контрреволюцією руками судів, активно працюють в партнерстві з інтересами Кремля, щоб підірвати українську державність. Ця ситуація вимагає негайних дій не тільки від українського уряду, а й від західних партнерів країни.

В першу чергу, Україна повинна усунути ризики, які виходять з Конституційного суду. Потрібно підвищити кількість голосів, необхідних для прийняття будь-якого рішення в рамках КСУ, щоб зменшити можливість впливу корумпованих чиновників на його роботу. Також необхідно змінити склад суду. Вкрай важливо, щоб це було зроблено за допомогою конкурсного й прозорого відбору із залученням міжнародних експертів.

Повна перебудова Конституційного суду стала б першим з багатьох необхідних кроків. Конституційний суд – це лише верхівка величезного айсберга, що загрожує потопити антикорупційні зусилля України і в даний час дозволяє олігархічній еліті країни діяти безкарно.

Коріння проблем йдуть глибоко в українську судову систему, й вони можуть бути вирішені тільки шляхом проведення повномасштабної, всеосяжної судової реформи. Україна неодноразово намагалася зробити це, але так і не наблизилася до успіху. Дійсно, дехто стверджує, що всі попередні зусилля мали не більш ніж косметичний характер. Однак на цей раз Україна більше не може дозволити собі повторювати помилки минулого.

Переклад статті Atlantic Council підготував Ярослав Супрун.