Вперше Шкарлет був призначений в.о. міністра освіти й науки в червні 2020 року. До цього він провів десять років на посаді ректора Національного технологічного університету, що зробило його наймолодшим ректором великого українського університету. Шкарлет потрапив під жорстку через підтримку у 2010 році "Партії регіонів", а також за його зв'язки з режимом Януковича. Йому також висунули звинувачення в плагіаті щодо низки наукових робіт, в тому числі щодо докторської дисертації.
Спочатку Шкарлет повинен був бути призначений міністром ще влітку 2020 року, проте відмова парламенту провести голосування за його затвердження і протест студентів проти нього змусили
Шкарлет отримав підтримку більшості депутатів від "Слуги народу", а також від прокремлівської ОПЗЖ і партії "За майбутнє" олігарха Ігоря Коломойського. Проти Шкарлета проголосували "Європейська солідарність", "Батьківщина" і "Голос". Опоненти пообіцяли продовжувати спроби заблокувати його завердження і заявили, що на голосуванні ними був зафіксований факт кнопкодавства.
Зв'язки Шкарлета з режимом Януковича викликають занепокоєння, хоча його участь у виборах до обласної ради в Чернігові у 2015 році від Блоку Петра Порошенка каже про те, що він скоріше політичний опортуніст, ніж кремлівський агент. Свідчення плагіату Шкарлета також виглядають досить небезпечними.
Однак найбільша загроза, пов'язана з призначенням Шкарлета, може бути пов'язана з подальшою політизацією реформ у сфері освіти. Система освіти України потребує значних додаткових інвестицій і компетентного керівництва, якщо ми хочемо, щоб її модернізація увінчалася успіхом.
Політичні баталії будуть тільки заважати цьому прогресу. З урахуванням того, що в даний час в Україні стільки реформ знаходяться в заручниках політичних розрахунків, далеко не ясно, чи є Шкарлет правильною людиною для цієї посади.
Переклад статті Atlantic Council підготував Ярослав Супрун.
