ОСТАННІ НОВИНИ























15 січня, 2021



























Фото: kremlin.ru
08:30 06.01.2021

2020 рік зруйнував мрію Путіна про відновлення радянської імперії

Минулого року Росія пережила серію невдач на пострадянському просторі, що підкреслило контрпродуктивність її імперського підходу у відносинах з державами регіону.

Навіть через тридцять років після розпаду Радянського Союзу цей процес ще далекий від завершення. Офіційно, звичайно, СРСР припинив своє існування в 1991 році. Але насправді, Москва ніколи не змирилася із втратою імперії і останні тридцять років боролася за перегляд вироку історії.

Ця боротьба між російським реваншизмом і зусиллями колишніх радянських республік, спрямованих на національне будівництво, сформувала політичний ландшафт пострадянського світу на ціле покоління, але є ознаки того, що зараз ситуація може кардинально змінитися не в бік Кремля.

2020-й повинен був стати для Владіміра Путіна роком позування перед міжнародною спільнотою у зв'язку з 75-ю річницею перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною. На ділі ж він розбив мрії російського президента про відродження імперії, а сам він провів більшу частину часу подалі від суспільства, в той час як його країна боролася зі спалахом коронавірусу. Але що найгірше для Путіна, цей рік приніс низку невдач російським інтересам на пострадянському просторі.

У Центральній Азії протести в Киргизстані призвели до краху проросійського уряду, що спричинило побоювання про подальше зниження впливу Кремля в регіоні, де Москва і так конкурує зі все більшою присутністю Китаю.

У Молдові на президентських виборах чинний проросійський глава держави зазнав поразки від прозахідної кандидатки. Новообрана президентка Молдови Мая Санду – саме та політикиня, яких побоюється Москва. Англомовна економістка з гарвардською освітою, вона прагне до членства в Європейському Союзі і закликає Росію вивести свої окупаційні сили з підтримуваного нею Придністров'я.

Найбільш приголомшливий удар по російських інтересах був завданий на Південному Кавказі, де турецька підтримка дозволила Азербайджану провести переможну шеститижневу війну проти союзника Кремля – Вірменії. Путіну врешті вдалося укласти мирну угоду, яка дозволила Росії розгорнути миротворчу місію в зоні військових дій, але цей жест збереження обличчя не міг приховати той факт, що Москва була змушена погодитися з присутністю конкурентної держави в регіоні, де Росія до цього більше ста років панувала як головний гравець.

Участь Туреччини в азербайджано-вірменській війні стала переломним моментом у пострадянській історії, який змінив розстановку сил на Південному Кавказі й зруйнував ілюзії щодо здатності Росії диктувати військові рішення в межах колишнього СРСР.

Якщо події в Азербайджані стали шоком для Росії, то процеси в сусідній Білорусі і зовсім викликали страх у Кремля. Протестний рух, що виник чотири місяці тому після фальсифікації президентських виборів, може й не мати відверто геополітичного характеру, але продемократичні вимоги протестувальників є анафемою для Москви, яка залишається одержима розпадом СРСР і розглядає народні рухи як пряму загрозу власній авторитарній моделі правління.

Лідери білоруської опозиції намагалися переконати Росію, що їй нема чого боятися, але в Москві не сумніваються в тому, що демократична Білорусь неминуче стане на західний шлях, якщо їй фізично не завадять це зробити. Тому Путін змушений був втрутитися, щоб підтримати диктатора Олександра Лукашенка, надавши кошти й групи радників, а також публічно пообіцявши прислати йому на допомогу російські сили безпеки в разі потреби.

Навколо підтримки Лукашенка з боку Путіна створюється відчуття сумної неминучості. Кремлівські політики розуміють, що, виступаючи на захист глибоко непопулярного й усе більш агресивного режиму, вони налаштували мільйони раніше прихильних білорусів проти Росії. Однак в цивілізаційній битві за серця та уми, яка розгортається по всьому пострадянському світу, Москві просто нічого протиставити все більш привабливій моделі європейської демократії.

Переклад статті Atlantic Council підготував Ярослав Супрун.

Теги: Росія,
Очікується, що відносини США з їхніми основними партнерами знову налагодяться після вступу на посаду обраного президента Джо Байдена. Союзники в Європі й Азії вітають американського лідера, прихильного демократичним традиціям всередині країни, що виконує стратегічні зобов'язання за кордоном і вміє грати в команді.
14:32 14.01 2021
Уклавши нарешті угоду про торгівлю та співробітництво, Європейський Союз і Великобританія тепер можуть відновити свої відносини в широкому плані й зосередитися на спільних інтересах.
13:30 13.01 2021
Поширення вакцин від коронавірусу триває по всьому світу, проте поява нових штамів ковіду загрожує значно погіршити пандемію, перш ніж вона піде на спад.
08:14 12.01 2021
Хоча Америка пережила чотири роки президентства Трампа, зараз вся країна нервово задається питанням, чи може головнокомандувачу знести дах остаточно за ці 9 днів до закінчення його терміну.
14:17 11.01 2021
Штурм у середу ввечері Капітолія підбуреним президентом озброєним натовпом з метою зупинити мирну передачу влади - надзвичайний момент в історії США.
16:28 08.01 2021
Поява в Європі вакцин від коронавірусу стала справжнім успіхом, який став можливим завдяки досягненням вчених, промисловості й дипломатів. Однак початок кампанії імунізації ознаменувався появою нових труднощів у ряді європейських країн.
08:32 05.01 2021
У демократичних країнах мирна передача влади вимагає від кандидатів, які програли, та їх прихильників визнання своєї поразки. Але Дональд Трамп замість цього сіє в суспільстві розкол, щоб зберегти владу й скасувати результати виборів.
08:30 04.01 2021
Сенат США на самому початку 2021 року завдав серйозного удару Москві, прийнявши оборонний бюджет (NDAA), який містить санкції, спрямовані на знищення стратегічно важливого кремлівського газопроводу Nord Stream 2.
15:25 31.12 2020
Для Німеччини ім'я Ангели Меркель за 15 років беззмінного правління перетворилося на синонім стабільності й безпеки. 2021 рік стане останнім у її політичній кар'єрі, і зараз головне питання полягає в тому, хто замінить її на посаді канцлерки.
08:44 30.12 2020
За останні три роки Україна досягла відносно стабільного прогресу в модернізації системи освіти, уникаючи при цьому політичних спекуляцій, які загальмували реалізацію інших важливих реформ. Ця позаполітична історія успіху, схоже, наближається до завершення через суперечливе призначення Сергія Шкарлета міністром освіти й науки.
18:42 29.12 2020