Після 2014 року Україна провела комплексну реформу газового сектору, яка привернула увагу не тільки в західних столицях, а й у всій Східній Європі. Цей міжнародний інтерес зрозумілий. Всього за п'ять років газовий сектор України перестав бути джерелом повсюдної корупції і став моделлю для сусідніх країн, що прагнуть реформувати власні енергетичні галузі.
На внутрішньому рівні ця реформа також була широко визнана одним з небагатьох однозначних показників прогресу після політичних потрясінь 2014 року. Будучи до цього синонімом корупції, газовий сектор став рідкісною історією успіху в реформуванні державних підприємств України. Державний енергетичний гігант "Нафтогаз" перетворився з фінансової діри в найбільшого донора державного бюджету.
Але зараз здобутий у газовій галузі прогрес знаходиться під загрозою стати жертвою політичного втручання. В останні дні уряд вніс цілу низку пропозицій, які можуть звести нанівець роки напруженої роботи й скасувати численні знакові реформи.
Кабмін затвердив верхню межу цін на природний газ, який продається домашнім господарствам, менш ніж через півроку після дерегулювання цього сегменту ринку. Це означає повернення до субсидій.
Скасування субсидій для всіх типів споживачів вже давно є однією з ключових умов, встановлених Міжнародним валютним фондом для надання Україні фінансових кредитів. Субсидії раніше були основним джерелом корупції, яка дозволяла
Слід зазначити, що аналогічні рішення, прийняті в сусідніх країнах (наприклад, у Румунії), мали катастрофічні наслідки як для ринків, так і для домашніх споживачів, яких вони мали намір захистити.
Незважаючи на те, що тарифне регулювання, як очікується, буде діяти тільки два місяці, починаючи з лютого, цей популістський крок також викликав занепокоєння серед іноземних партнерів, які розраховують на передбачуваність і стабільність правил.
Уряд України також розглядає можливість переведення операторів газотранспортних систем країни, ГТСО та "Укренерго", від міністерства фінансів у підпорядкування міненергетики. Це викликало серйозну стурбованість у зв'язку з потенційним конфліктом інтересів. Такий крок поставив би під сумнів політичну незалежність цих двох операторів.
У 2019 ГТСО була виведена зі складу материнської компанії "Нафтогаз" і передана під контроль міністерства фінансів, яке було обране саме тому, що не було залучене в розробку енергетичної політики.
Якою б не була причина таких дій уряду, українські політики повинні розуміти, що вони можуть справити негативний вплив як на внутрішньодержавному, так і на регіональному рівні. Реформи в енергетичному секторі України за останні сім років завоювали похвалу у всій Східній Європі і допомогли продемонструвати, що зміни можливі.
Загибель таких масштабних реформ в газовій сфері України стала б великим ударом по більш широких перетвореннях у державі після 2014 року. Це також стало б негативним сигналом для реформаторів сусідніх країн, які розглядали прогрес України як потенційну модель для наслідування.
Переклад статті Atlantic Council підготував Ярослав Супрун.
