Повернення Навального з Берліна до Москви 17 січня цього року викликало вибух. Легалізований у 2020 році за допомогою конституційних змін перехід Путіна до абсолютної диктатури зараз знаходиться під серйозним питанням. Стимулом для протестних мітингів 23 і 31 січня стала вимога звільнити Навального, але рушійною силою в першу чергу було вороже ставлення до Путіна.
Обидві акції протесту охопили всю Федерацію. Їхні масштаби за межами Москви також були безпрецедентними. Вони відображають загальні для всієї Росії настрої про те, що досить значить досить. Єдиною реакцією Кремля були тисячі арештів і насильство щодо російських громадян по всій країні.
Сам Путін досі не прокоментував протести. Він, безсумнівно, сподівається і навіть передбачає, що якими б серйозними не виглядали ці демонстрації, вони з часом захлинуться, як це було з іншими.
Навальний небезпечний для режиму й нові репресивні повноваження, якими Путін нагородив себе минулого року тільки це підтверджують. Опозиціонер створив ефективну мережу по всій Росії для протистояння Кремлю.
Він і його колеги досить докладно виклали свої прагнення до кращого Росії, але до сих пір не сформулювали програму конкретних дій. Це зрозуміло, оскільки нинішня система просто не підлягає реформуванню.
Як саме прийти, наприклад, до справедливих виборів і відповідальної судової системи, яку Навальний назвав нагальною потребою. Зміни в міру їхнього настання будуть болючими для багатьох.
За Путіним, у свою чергу, стоять вкорінені інтереси еліт, виконання яких залежить від того, чи залишиться він при владі. А для цього йому потрібен повний контроль над силовими структурами країни й підтримка тих (передусім старшого покоління), хто побоюється невизначеності змін.
Довіра до нього та його уряду пом'якшує вплив таких проблем, як зниження доходів населення, погана охорона здоров'я та освіта, або невідповідність між багатством Москви й контрастним станом регіонів.
Але головна загроза для нього інша. Нинішній режим не приховує, що він для свого виживання спирається на насильство, і що основною силою, що викликала народний вибух гніву минулого місяця, було не просто розчарування владою, але й відсутність надії на майбутнє, особливо в покоління росіян у віці до 35 років. Путін не запропонував ніякого переконливого бачення розвитку країни.
Навальний і його однодумці закликають до істотних змін в Росії, визначати які буде ніхто інший, як російський народ. Але можливим це стане тільки після того, як Путін і його поплічники підуть в минуле.
Переклад статті Chatham House підготував Ярослав Супрун.
