Протести проти м’янманської хунти: потрібна міжнародна підтримка

У М'янмі йде грандіозна битва за демократію, яку світ не може ігнорувати. По один бік барикад стоять молоді люди, студенти, вчителі, буддійські ченці, домогосподарки, художники, активісти й державні службовці, їхні надії на відкрите, демократичне майбутнє, принесені в жертву егоїстичним амбіціям й авторитаризму лідера хунти Мін Аунг Хлайна.

З іншого боку, стоять генерали, самозвані захисники нації, які де-факто є господарями М'янми, а також найбільш консервативні фінансові кола. Навіть після того як вони відійшли в тінь у 2015 році, дозволивши Аун Сан Су Чжі та її Національній лізі за демократію (НЛД) взяти на себе провідну роль у політиці, армія зберегла загальний контроль над державою через написану нею конституцію.

Сьогодні боротьба відбувається не стільки за владу, хоча Мін Аунг Хлайн безпідставно стверджує, що перемога НЛД на листопадових виборах була сфальсифікована, а головним чином за майбутнє країни, яку, незважаючи на багатство природних і людських ресурсів, протягом десятиліть обкрадали корумповані еліти, зіштовхуючи людей між собою за етнічною ознакою. Не будемо забувати, що саме ці генерали відповідальні за геноцид мусульман рогінджа у 2017 році.

Те, як розгортається ця битва, викликає все більше занепокоєння. Аун Сан Су Чжі та інші провідні політики заарештовані. Така ж доля спіткала 350 лідерів громадянського суспільства. Останні події свідчать про зростаючий терор, оскільки загони сил безпеки витягують людей зі своїх будинків посеред ночі. Доступ до соціальних мереж обмежений, введена комендантська година, а дії поліції набувають все більш жорсткий характер. Якщо далі ситуація буде розгорятися таким же чином, то трагедії не вдасться уникнути.

Тільки народ М'янми має право визначати майбутнє своєї країни. Але це не означає, що решта світу не повинна впливати на події. У п'ятницю резолюція Ради ООН з прав людини, вихолощена Китаєм і Росією, закликала до звільнення Аун Сан Су Чжі та інших затриманих, а також до припинення насильства щодо демонстрантів.

Необхідно зробити набагато більше з точки зору практичних кроків, адже хунта, безумовно, буде, як і в минулому, ігнорувати заклики ООН. Швидкі дії Джо Байдена щодо накладення санкцій на осіб, причетних до перевороту, і заморожування їхніх активів у США, – рух у правильному напрямку. Що зараз необхідно, так це більш широкі міжнародні санкції, ретельно націлені на сам інститут армії і її комерційні інтереси, а також повне ембарго на постачання зброї.

Переклад статті The Guardian підготував Ярослав Супрун.