Публікація розвідувальної доповіді про вбивство саудівцями в Туреччині у 2018 році журналіста Джамаля Хашоггі несе меседж для автократів у всьому світі. Обіцянка поставити права людини в центр американської дипломатії не повинна викликати невиправданого занепокоєння американців про реакцію таких політиків, як Владімір Путін чи Реджеп Ердоган.
Проте публічного засудження замовника вбивства – спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана – не варто, адже США не бажають нашкодити своїм широким відносинам з королівством у сфері безпеки й бізнесу.
Кілька саудівських чиновників отримали візові та фінансові санкції, але кронпринц не буде зачепаний, незважаючи на те, що в доповіді говориться, що він схвалив убивство журналіста.
Свого часу президент Трамп відмовився оприлюднити доповідь про цю подію, побоюючись, що вона викличе необхідність застосування санкцій або порушення кримінальної справи щодо принца Мухаммеда.
Джо Байден взяв на себе цей ризик, щоб показати, що він не такий, як його попередник, але, як запевнив держсекретар Ентоні Блінкен, "ми зробили це не для того, щоб зруйнувати відносини, а для того, щоб перебудувати їх так, щоб вони більше відповідали нашим інтересам і нашим цінностям ".
Адміністрація Байдена дійшла до прагматичного висновку, що вона не може ризикувати повним розривом відносин з королівством, на яке спираються США у справі стримування Ірану, боротьби з терористичними угрупованнями та посередництва в мирних відносинах з Ізраїлем. Відсікання Саудівської Аравії також може підштовхнути її лідерів до Китаю.
Проте, навіть прагматична політика й розуміння того, що бін Салман незабаром неминуче замінить на троні свого старого батька, не повинні провокувати потурання з боку США щодо нерозсудливості й безжалісності принца в таких справах, як вбивство Хашоггі, підтримання жорстокої війни в Ємені, ув’язнення активістів руху за права жінок або ворожнеча з Катаром. Інакше Байден рано чи пізно пошкодує про свою обережність.
Переклад статті The Irish Times підготував Ярослав Супрун.
