Це питання має безліч відповідей, але всі вони зводяться до одного: інертності.
В останніх її звітах говориться про те, як десятки тисяч мирних жителів були "насильницьки знищені" режимом чи зазнали "тортур, сексуального насильства або смерті в ув'язненні".
Голова комісії Паулу Піньєйру називає те, що відбувається в Сирії, колективним глобальним провалом. "Сторони конфлікту отримали користь з вибіркового втручання і недбалих дій міжнародного співтовариства, – сказав він минулого місяця. – Іноземне фінансування, постачання зброї та інша підтримка воюючих сторін підлили олії у цю пожежу, поки світ спостерігав, як вона розгорається".
Одна з причин виживання режиму – відмова західних держав від інтервенції. Асад також зобов'язаний підтримці з боку Росії та Ірану. Рішення Владіміра Путіна втрутитися військовим шляхом у 2015 році майже напевно врятувало шкуру диктатора й змінило хід війни. Російські війська також були звинувачені у військових злочинах, тоді як Асад відновив контроль приблизно над 75% території Сирії.
Асад процвітає в умовах хаосу, але він не є недоторканним. Не можна допустити, щоб восторжествувала тиранія, бездіяльність і безкарність. Зараз найреальніший спосіб змусити його заплатити за свої злочини – це суд.
Якщо Росія і Китай через Раду ООН і далі будуть заважати роботі Міжнародного кримінального суду, то Великобританія, США, ЄС та інші
Переклад статті The Guardian підготував Ярослав Супрун.