ОСТАННІ НОВИНИ




















09 липня, 2020






























Фото: stmegi.com
15:01 15.05.2020

Ізраїль і Йорданія: за крок від нової конфронтації

У 1994 році Йорданія стала другою арабською державою, з якою Ізраїль підписав мирну угоду. 26 років по тому відносини між країнами опинилися в крутому піке й ризикують перерости в новий виток гарячого протистояння, якщо Ізраїль таки зважиться на анексію Західного берега.

30 квітня міністерство закордонних справ Йорданії оголосило, що ізраїльським фермерам більше не буде дозволено обробляти свої поля в анклаві на півдні Йорданії, скасувавши тим самим домовленість, яка довгий час вважалася символом мирної угоди, підписаної між країнами в 1994 році.

Відповідно до цієї угоди Держава Ізраїль повернула Йорданському Хашимітському Королівству дві невеликі території уздовж їх спільного кордону, які утримувалися ізраїльтянами ще з 1948 року. Як жест доброї волі Амман надав Ізраїлю в оренду 2 ділянки своєї землі на 25 років. На 100 га території в місці злиття річок Ярмук і Йордан ізраїльтяни створили парк "Острів миру", який щорічно відвідують десятки тисяч туристів. Йорданія зажадала цю землю назад в листопаді 2019 року, погодившись відкласти повернення іншої території, розташованої далі на південь, до теперішнього часу.

У березні прем'єр-міністр Йорданії Омар Раззаз сказав про те, що відносини між країнами досягли "найнижчого рівня". І ситуація може погіршитися ще більше. У рамках недавно створеної коаліції національної єдності в Ізраїлі на чолі з прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу та його опонентом (тепер уже заступником) Бені Ганцом, Єрусалим може активізувати свої плани щодо анексії долини річки Йордан. Незаконне включення цієї території до складу Ізраїлю розвіє будь-які надії на мир з палестинцями, на який спираються ізраїльсько-йорданські відносини. Ситуацію погіршує близькосхідний мирний план президента США Дональда Трампа, який включає заклик до анексії.

Читайте також: Близькосхідний план Трампа: відправна точка чи глухий кут?

Історична угода 1994 року, між Ізраїлем і Йорданією формально досі діє. Однак відмова Аммана продовжити оренду двох анклавів, а також той факт, що жодна зі сторін не проводила ніяких церемоній на честь 25-ї річниці підписання угоди, вказують на те, наскільки погіршилися ізраїльсько-йорданські відносини.

Угода з йорданцями стала другою такою угодою з арабською країною для Єрусалима після підписання мирного договору з Єгиптом у 1979 році. Після 1994-го ізраїльтяни почали стікатися до йорданських туристичних об'єктів і замислюватися про створення спільних бізнес-підприємств. Натомість йорданський народ розглядав ці угоди в кращому випадку як необхідне зло, яке дасть можливість вирішити кілька проблем для держави: гарантувати безпеку, залагодити питання з хронічною нестачею води в Йорданії, зміцнити зв'язки зі США й отримати потенційні економічні переваги, такі як зони вільної торгівлі.

Але відтоді багато чого змінилося. (Тодішній прем'єр-міністр Ізраїлю) Іцхак Рабин був убитий всього через рік після підписання угоди. Король Хусейн ніколи не встановлював таких же теплих відносин з Нетаньягу, який вступив на посаду в 1996 році. Нетаньягу і йорданський король Абдулла II, який змінив на троні свого батька, іноді зустрічалися публічно, але не виступали зі спільними заявами.

Ізраїль і Йорданія встановили холодний мир, і протягом більше десяти років не проводилося ніяких стратегічних переговорів на високому рівні. Зв'язки підтримуються на тактичному рівні дипломатами середньої ланки, радниками й співробітниками з питань безпеки та економіки. Описуючи статус йордансько-ізраїльських відносин, Абдулла сказав у недавньому інтерв'ю: "Риторика, яка виходить з Ізраїлю, викликає величезну стурбованість".... [ізраїльтяни] рухаються в новому напрямку, який може спричинити лише ще більшу нестабільність".

Цей напрямок містить в собі відсутність прогресу щодо палестино-ізраїльського угоди, провал спільних економічних проєктів і беззастережну підтримку Ізраїлю з боку адміністрації Трампа. Білий дім займає агресивну проізраїльську позицію, безумовно підтримуючи правий уряд на чолі з партією Нетаньяху "Лікуд". Трамп переніс посольство США в Єрусалим, порушивши угоду в Осло, а його ізраїльсько-палестинський мирний план був написаний практично без консультацій з йорданцями і палестинцями.

Йорданія розглядає відносини Ізраїлю з палестинцями як свою внутрішню проблему. Більше половини громадян королівства мають палестинське походження, більше 2 мільйонів з них вважаються біженцями від першої арабо-ізраільсклй війни 1947-1949 рр. або нащадками біженців. Нещодавно Ізраїль схвалив плани будівництва того, що колишній міністр оборони Нафталі Бенет назвав "дорогою суверенітету", яка забезпечить швидкий шлях з Єрусалиму в єврейські поселення і заблокує в майбутньому створення суміжної палестинської держави, розділивши цю територію фактично надвоє. Цей план робить ще більш складними для короля Абдулли спроби виправдати відносин з Ізраїлем перед власними громадянами.

У йорданському суспільстві зростає антиізраїльський гнів. "Ізраїль очолюють праві націоналістичні екстремісти, і вони не поважають права палестинців або будь-яких інших країн. Ізраїльтяни сприймають нас як належне, вони зверхні", – говорить йорданський журналіст Омар, який попросив не називати своє прізвище. – Наші відносини зараз являють собою довгу серію порушених обіцянок".

Схожі відчуття виникають в Одеда Ерана, колишнього посла Ізраїлю в Йорданії. "Відторгнення мирного договору [з ізраїльтянами] служить клеєм для розрізнених компонентів йорданської опозиції, а також виступає в ролі соціально й політично прийнятного способу критикувати керівну сім'ю", – заявив він минулого року. Королівство, однак, змушене зберігати прихильність мирній угоді 1994 року, через фінансові причини і з міркувань безпеки. Через свої невеликі розміри, нестачу ресурсів, велику кількість біженців і хронічний борг Йорданія сильно залежить від міжнародної фінансової допомоги, особливо з боку Сполучених Штатів.

Хоча багато обіцянок, які пролунали після підписання угоди 1994 року, не були реалізовані. Тоді Ізраїль пообіцяв побудувати канал для переведення води з Червоного в Мертве море, щоб пом'якшити нестачу води в королівстві. Згодом стало ясно, що це занадто дорого, щоб ізраїльтяни за таке бралися. Інший план зі створення спільної промислової зони в Ізраїлі як зони вільної торгівлі також не просунувся вперед, хоча Ізраїль все ж дозволив Йорданії використовувати порт Хайфа для виходу до Середземного моря.

Національна електроенергетична компанія Йорданії заявила, що Ізраїль є "єдиним доступним джерелом" природного газу, і країни недавно уклали 15-річну угоду з імпорту, яка повинна стабілізувати ціни на енергоносії і допомогти скоротити хронічний бюджетний дефіцит Йорданії. Незважаючи на очевидні переваги ізраїльсько-йорданського газопроводу, в Аммані пройшли масштабні демонстрації проти цієї угоди. 19 січня парламент королівства схвалив проєкт закону про заборону на імпорт ізраїльського газу, а один з депутатів навіть закликав йорданських громадян підірвати трубопроводи, якими транспортується газ.

Водночас Ізраїль надає дуже важливі розвідувальні дані уряду Йорданії, який побоюється регіональної нестабільності та внутрішніх заворушень. "Йорданія знаходиться в невигідному становищі", – сказала Ксенія Свєтлова, колишня членкиня ізраїльського Кнесету й експертка в ізраїльсько-арабських відносинах. "Король розривається між різними сторонами. Йому потрібна американська фінансова допомога, незважаючи на беззастережну й однобоку підтримку Єрусалима адміністрацією Трампа. Йому потрібен Ізраїль для гарантування безпеки, незважаючи на ненависть до ізраїльтян серед народу".

Ізраїльські експерти кажуть, що єврейська держава теж покладається на Йорданію. Угода 1994 року дала можливість підтримати буферну зону між Ізраїлем з одного боку і Сирією та Іраком – з іншого. "Межа безпеки Ізраїлю знаходиться не на кордоні з Йорданією, а за сотні миль на схід", – заявив Німрод Новик, колишній старший радник ізраїльського уряду з питань зовнішньої політики, на пресбрифінгу в Єрусалимі в січні. Якби чинний режим в Йорданії розвалився, додав він, то Ізраїлю довелося б заплатити "неймовірну" ціну за збереження своєї безпеки.

Таким чином, і Ізраїль, і Йорданія зацікавлені в збереженні домовленостей, але погіршення ситуації означає, що відновлення стратегічного діалогу на високому рівні, на думку Свєтлової, малоймовірне. "Новий ізраїльський уряд навряд чи буде дотримуватися менш жорсткої лінії, ніж попередній, і за підтримки Трампа, ймовірно, збереже ту ж політику або, як мінімум, ту ж риторику", – сказала вона.

Читайте також: Уряд національної єдності для Ізраїлю

Ганц, який замінить Нетаньягу на посаді прем'єр-міністра через 18 місяців, часто заявляв про свою незгоду з анексією. Але у нього мало важелів впливу. Підписана 21 квітня коаліційна угода містить в собі положення, що дозволяє Нетаньягу внести законопроєкт про анексію на розгляд Кнесету, який отримає підтримку більшості.

За словами Свєтлової, м'яч знаходиться на території Ізраїлю, оскільки саме Ізраїль змінив свій політичний напрямок. "Ізраїльські політики повинні запитати себе, що важливіше: встановлення суверенітету над долиною річки Йордан і Єрусалимом та анексія територій чи наші життєво важливі інтереси в підтримці відносин з Йорданією", – сказала вона.

Переклад статті Foreign Policy підготував Ярослав Супрун.

30 червня закон про національну безпеку Гонконгу, що зазіхає на принцип "одна країна - дві системи", був уведений в дію. Що він означає для майбутнього особливого адміністративного району?
13:08 08.07 2020
Пандемія коронавірусу зірвала святкування перемоги Джо Байдена на праймеріз. Але зараз настає куди більш складний і відповідальний етап у президентських перегонах, адже демократ залишається сам на сам з Дональдом Трампом.
19:32 07.07 2020
Тиждень тому у Франції пройшли місцеві вибори, на яких президентська партія з тріском провалилася. Ця невдача, помножена на важкі наслідки коронакризи, підштовхнула Емманюеля Макрона до зміни уряду. Хто він, новий прем'єр, і чи допоможе він чинному президенту виграти битву за Єлисейський палац у 2022 році?
12:00 06.07 2020
Минула неділя пройшла у Франції під зеленим кольором, коли на місцевих виборах партія "Європа Екологія Зелені" перемогла в більшості великих міст. Для Макрона ж це голосування стало справжньою поразкою, що ставить під загрозу його надії на переобрання в 2022 році.
18:31 03.07 2020
Одній з найтрагічніших громадянських воєн на Близькому Сході скоро виповниться 10 років. І весь цей час на чолі країни залишається Башар аль-Асад. Але його панування над Сирією може закінчитися через опозицію з боку членів сім'ї, безпрецедентні протести й масштабні нові санкції США.
19:25 02.07 2020
Росіяни проголосували за масштабний пакет з більш ніж двохсот поправок до конституції, найважливіша з яких звільняє президента Владіміра Путіна від обмежень щодо термінів повноважень і потенційно дозволяє йому правити до 2036 року. Що означають ці зміни для майбутнього країни?
16:54 02.07 2020
Берлін виступає проти планів Вашингтона посилити санкції, щоб назавжди зупинити будівництво російського газопроводу Північний потік 2. Німці вважають, що американські санкцій порушують європейську безпеку та суверенітет. Але насправді все навпаки. Путінська труба швидше підірве, ніж зміцнить енергетичну незалежність Європи, зробивши її ще більш вразливою перед Росією.
19:43 01.07 2020
У другому турі зійдуться чинний глава держави Анджей Дуда, якого підтримує керівна консервативна партія "Право і справедливість", та мер Варшави Рафал Тшасковський, представник головної опозиційної партії, ліберальної "Громадянської платформи". Шанси в обох рівні, і боротьба буде запеклою.
10:21 30.06 2020
У момент можливо наймасштабнішої кризи в історії Європейського Союзу найсильніша економіка ЄС бере на себе лідерство в подоланні наслідків пандемії.
10:12 30.06 2020
Вийшовши на східноазіатський ринок у середині 2000-х років, k-pop став одним з найбільш швидкозростаючих музичних жанрів у світі. Він також є вістрям успішної індустрії культурного експорту Південної Кореї і, за прогнозами, принесе десятки мільярдів доларів в економіку країни в найближчі роки.
10:05 30.06 2020