ОСТАННІ НОВИНИ
































13 липня, 2020


















Фото: The Atlantic
11:14 28.05.2020

Демократія проти автократії: хто краще впорався з коронакризою

У складні часи державна машина й політичний режим завжди піддаються випробуванню на міцність. Багато хто зараз робить висновок, що ефективна реакція Китаю в боротьбі з пандемією довела успішність авторитарної моделі правління. Та чи так це насправді?

Хоча є багато ознак того, що різні диктатори використовували коронакризу для того, щоб зміцнити свою владу, пандемія виявила скоріше глибинну вразливість автократій, ніж їх силу. Навпаки, демократії демонструють свою здатність до інновацій та адаптації, як і слід було очікувати, і ознаки відновлення, як слід було б сподіватися.

На перший погляд, це випробування не дало позитивного результату для демократій. Країни, що найбільшою мірою постраждали від COVID-19 (якщо відштовхуватися від показника смертності на душу населення), – це в основному демократичні держави: серед них Великобританія, Бельгія, Італія, Іспанія та Сполучені Штати. У більшості випадків помилкове або повільне прийняття рішень у поєднанні зі стресовими ситуаціями в системах охорони здоров'я та вогнищами високої соціальної нерівності стали причинами великих проблем.

Ці невдачі не є хорошою рекламою потужності демократії. І, звичайно, в демократіях, будь-які політичні провали швидко викриваються опозиційними партіями та засобами масової інформації. Такий розклад вдаряє по переконанню про багатство й досконалість західної моделі.

Навпаки, еталонна авторитарна держава Китай, де вірус вперше з'явився, схоже, добре впоралася з цією кризою. Китайський уряд зміг використати драконівські повноваження своєї централізованої унітарної системи прийняття рішень, щоб примусово ізолювати провінцію Хубей, що дозволило зупинити поширення коронавірусу по всій країні, навіть якщо кількість смертей від COVID-19 в Китаї, найімовірніше, набагато вище за офіційні дані.

Будучи першим в боротьбі з пандемією, Китай на сьогодні є першою в економічному плані країною, де промислове виробництво у квітні, згідно з повідомленнями, зросло на 3,9% у порівнянні з попереднім роком. Більшість демократичних держав готуються до подальшого падіння виробництва щонайменше протягом наступного місяця.

Послання, яке неприховано пропагується китайською владою і поділяється деякими коментаторами на Заході, полягає в тому, що залежному від медіакартинки керівництву демократичних країн не вистачає рішучості, властивій авторитарним лідерам, під час кризи. Демократії повільні й хаотичні. Автократії натомість швидкі та скоординовані.

Але такі ідеї вводять в оману. Деякі демократичні країни дійсно в списку тих, хто справляється з кризою найгірше, але інші показали себе з найкращого боку в боротьбі з пандемією. Особливо це було видно там, де держави очолюють не популісти, а ті, хто може розраховувати на високий рівень довіри з боку суспільства. Так було в Німеччині, Тайвані, Фінляндії, Норвегії, Новій Зеландії та Південній Кореї – перші п'ять з цих країн очолюють жінки, чий стиль керівництва, як правило, інклюзивний, а не командно-адміністративний.

Читайте також: Як світові лідери втрачають вплив через коронавірус

Демократії також продемонстрували свою вроджену стійкість і здатність до адаптації. Централізовані системи, такі як британська, змушені віддавати більше повноважень регіональним урядам. Тайвань демонструє, як його прихильність захисту індивідуальних демократичних прав може бути успішно поєднана з добровільним стеженням за хворими. А Німеччина використовує силу своєї федеральної системи управління. Ще більш розколоті в політичному відношенні демократичні країни, такі як США й Великобританія, швидко виділили великі кошти для допомоги економіці при двопартійній підтримці.

Водночас демократії продемонстрували силу й цінність своїх різноманітних і незалежних громадянських суспільств, які мають свободу мобілізуватися для протистояння кризі подібного роду. Корпорації, університети, фонди та некомерційні організації співпрацюють з місцевою владою і на міжнародному рівні чи то для надання медичної допомоги та соціальної підтримки, чи то для забезпечення вакцинації.

Навпаки, авторитарні держави виглядають слабкими в цьому сенсі. Коли є тільки один незмінний лідер – чи то партія або окрема людина – помилки ніколи не будуть визнані, а провали будуть приховані. Очевидно, що саме за таким принципом розвивалася ситуація в Китаї, де Комуністична партія намагалася приховати масштаби спалаху вірусу в Ухані з грудня по початок січня. Відчуваючи ризик для своєї репутації, китайське керівництво кинуло всі сили на те, щоб взяти під контроль будь-яку інформацію про новий вірус, ще більше посиливши міжнародну недовіру до Китаю.

В інших авторитарних державах справи йдуть навіть гірше. Російська влада зараз намагається приборкати спровоковане її ж діями масштабне поширення COVID-19, в той час як в Ірані вже майже 130 000 підтверджених випадків інфікування і високий рівень смертності. Президент Путін кинув ресурси на відновлення позицій Росії як великої держави на шкоду соціально-економічним інвестиціям, залишивши систему охорони здоров'я країни неготовою до кризи. Його популярність впала до найнижчого рівня, відколи він вперше став президентом у 2000 році.

Читайте також: Коронавірус випробовує путінський режим на міцність

Спроби іранського режиму применшити небезпеку коронавірусу зробили його вразливим перед поновленням запеклих народних протестів, які потрясли країну після того, як уряд приховав свою провину в збитті українського авіалайнера 8 січня.

Справа в тому, що авторитарні лідери відносно добре справляються з геополітичною нестабільністю і вміло користуються вікном можливостей, як це продемонстрували Росія та Іран на Близькому Сході. Вони навіть можуть запускати масштабні інвестиційні проєкти з геоекономічними цілями, як це зробив Китай зі своєю ініціативою "Пояс і шлях", не турбуючись про їх довгострокову стійкість.

Але перед обличчям невидимого вірусу, який не знає кордонів і якого не можна ні відлякати, ні утримати, ні спростувати, авторитарне керівництво виставляє напоказ порожнечу своєї влади, а також блеф і браваду своїх прихильників – від Туреччини до Бразилії. Придушивши владу громадянського суспільства й незалежних засобів масової інформації, ці режими пізно дізнаються про погані новини, а потім змушені покладатися на жорстку бюрократичну машину для прийняття складних рішень.

Ця пандемія цілком може стати спусковим курком для заходу авторитарної моделі і її двох прапороносців – Китаю і Росії. Тут можна згадати про актуальне і досі висловлювання Вінстона Черчилля: "Демократія – це найгірша форма правління, якщо не брати до уваги всіх інших".

Переклад статті Los Angeles Times підготував Ярослав Супрун.

Звільнення Якова Смолія з посади голови правління Нацбанку через політичний тиск ставить під сумнів незалежність НБУ й співпрацю України з МВФ, а також стало черговим свідченням згортання реформ при президенті Зеленському.
17:18 14.07 2020
Переобрання Анджея Дуди розчищає керівній партії "Право і справедливість" шлях до просування спірних реформ, що лише посилить конфронтацію Варшави з Брюсселем. Про цей та інші наслідки перемоги Дуди читайте в статті.
21:13 13.07 2020
П'ятдесят років тому, коли Пол Маккартні оголосив про свій вихід із Beatles, ця новина зруйнувала надії мільйонів фанатів, породивши неправдиві чутки про возз'єднання, які не припинялися і в новому десятилітті.
22:17 10.07 2020
Європейці часто говорять про західні цінності, критикуючи автократичні країни. Але водночас час вони готові закривати очі на антидемократичні дії лідерів і підтримувати їх, якщо вони декларують свій проєвропейський шлях.
19:00 09.07 2020
30 червня закон про національну безпеку Гонконгу, що зазіхає на принцип "одна країна - дві системи", був уведений в дію. Що він означає для майбутнього особливого адміністративного району?
13:08 08.07 2020
Пандемія коронавірусу зірвала святкування перемоги Джо Байдена на праймеріз. Але зараз настає куди більш складний і відповідальний етап у президентських перегонах, адже демократ залишається сам на сам з Дональдом Трампом.
19:32 07.07 2020
Тиждень тому у Франції пройшли місцеві вибори, на яких президентська партія з тріском провалилася. Ця невдача, помножена на важкі наслідки коронакризи, підштовхнула Емманюеля Макрона до зміни уряду. Хто він, новий прем'єр, і чи допоможе він чинному президенту виграти битву за Єлисейський палац у 2022 році?
12:00 06.07 2020
Минула неділя пройшла у Франції під зеленим кольором, коли на місцевих виборах партія "Європа Екологія Зелені" перемогла в більшості великих міст. Для Макрона ж це голосування стало справжньою поразкою, що ставить під загрозу його надії на переобрання в 2022 році.
18:31 03.07 2020
Одній з найтрагічніших громадянських воєн на Близькому Сході скоро виповниться 10 років. І весь цей час на чолі країни залишається Башар аль-Асад. Але його панування над Сирією може закінчитися через опозицію з боку членів сім'ї, безпрецедентні протести й масштабні нові санкції США.
19:25 02.07 2020
Росіяни проголосували за масштабний пакет з більш ніж двохсот поправок до конституції, найважливіша з яких звільняє президента Владіміра Путіна від обмежень щодо термінів повноважень і потенційно дозволяє йому правити до 2036 року. Що означають ці зміни для майбутнього країни?
16:54 02.07 2020