ОСТАННІ НОВИНИ





09 липня, 2020













































Фото: haarets
22:00 15.06.2020

Ізраїль на роздоріжжі: що принесе анексія палестинських територій?

Після року політичної безвиході, трьох парламентських виборів і формування уряду національної єдності, Беньямін Нетаньягу готується втілити в життя свою давню обіцянку про анексію відведених міжнародним правом Палестині територій на Західному березі. Але такий крок може відкрити скриньку Пандори й призвести до нової ескалації на Близькому Сході.

"Занадто багато історії, але мало географії". Цей афоризм англійського філософа Ісаї Берліна про долю євреїв пояснює, чому сіоністи боролися за створення держави на землі, де їх предки жили ще у біблійні часи. Але сучасний Ізраїль дуже близький до того, щоб виявити, що занадто багато географії також може створити проблеми.

Під час коронакризи за нашою спиною великі й малі держави поспішають досягти своїх геополітичних цілей, які у звичайний час викликали б широке засудження, але зараз в основному знаходяться в тіні новин про маски, респіратори й трильйонні асигнування на відновлення економіки.

Одна з таких подій відбувається в Ізраїлі, де влада з благословення Сполучених Штатів наблизилася до офіційної анексії частин вже окупованого Західного берега, зробивши крок, який, можливо, заб’є останній цвях у труну плану припинення арабо-ізраїльського конфлікту шляхом створення двох держав на території історичної Палестини.

Після тривалої політичної безвиході й трьох парламентських виборів, в Ізраїлі минулого місяця було сформовано надзвичайний уряд національної єдності. Коаліційна угода уповноважує прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу висунути з 1 липня пропозицію про розширення ізраїльського суверенітету на єврейські поселення і долину річки Йордан. Це призведе до односторонньої анексії до 30% території Західного берега.

Читайте також: Уряд національної єдності для Ізраїлю

Чи буде Нетаньягу насправді ініціювати цей процес, поки неясно. Ветеран ізраїльської політики вже не раз демонстрував вміння вести жорсткі розмови у себе вдома, проявляючи при цьому обережність на зовнішньополітичній арені, щоб уникнути відчуження США або Європи. Його рішення буде залежати від впевненості в тому, що Дональд Трамп підтримає анексію для мобілізації свого правого євангелістського електорату напередодні листопадових виборів, і від готовності поставити все на непевне переобрання чинного президента.

Трамп у так званій "угоді століття" запропонував минулого року передати Західний берег Ізраїлю в рамках переговорного процесу, який, зрештою, повинен привести до створення Палестинської держави. Палестинці відкинули цей план як порушення міжнародного права й заперечення своїх історичних прав. У даний момент мирні переговори не ведуться.

Читайте також: Близькосхідний план Трампа: відправна точка чи глухий кут?

Для Нетаньягу анексія стане довгоочікуваним відволіканням уваги від нинішнього судового процесу проти нього за звинуваченням у корупції і дозволить стримати обіцянку, яку прем'єр дав перед парламентськими виборами в березні, коли він намагався схилити на свою сторону голоси приблизно 600 000 поселенців на Західному березі і в Східному Єрусалимі.

Контроль євреїв над "всією землею Ізраїлю" був мантрою його партії "Лікуд" з тих пір, як вона виступила проти розділу Палестини на арабську та єврейську в 1948 році, коли і був створений Ізраїль. Хоча "Лікуд" час від часу висловлювала на словах тактичну підтримку плану "двох держав", вона ніколи не здійснювала практичних кроків для його втілення.

Якщо Нетаньяху все-таки зважиться на цей крок, він може стати одним з тих, що британський історик Ян Кершоу іменує "фатальним вибором", який політики роблять, керуючись власною внутрішньою логікою, але який, у кінцевому рахунку, може відкинути назад країну й привести її до морального або фізичного занепаду. План прем'єр-міністра з анексії зробив би географічно нежиттєздатним Палестинську державу, яка буде складатися з окремих острівців на території Західного берега й сектора Гази. Це цілком може спровокувати третій рух інтифади, незважаючи на втому та деморалізацію палестинців.

Анексія призведе до дестабілізації сусідньої Йорданії, з якою Ізраїль підписав мирний договір у 1994 році, і може звести нанівець дипломатичні й економічні досягнення Єрусалиму у відносинах з арабськими державами Перської затоки. У той час як Америка Трампа може підтримати такий крок Ізраїлю, незважаючи на глибоку стурбованість єврейської громади США, ЄС уже попередив, що не визнає ніякої анексії. Брюсселю загрожують звинувачення в подвійних стандартах, якщо він не вживе ніяких дій проти Ізраїлю після введення санкцій у відповідь на анексію Криму Росією в 2014 році.

Читайте також: Ізраїль і Йорданія: за крок від нової конфронтації

Навіть якщо проізраїльські уряди Угорщини та Чехії накладуть вето на одностайне засудження або санкції ЄС, кілька країн Союзу можуть визнати Палестинську державу, а Єврокомісія може знайти шляхи, щоб позбавити Ізраїль цінних програм наукового й економічного співробітництва та більш ефективно блокувати експорт з єврейських поселень на Західному березі. У самому Ізраїлі анексія призведе до того, що політолог і колишній державний чиновник Ар'є Наор назвав сіоністською трилемою. Вона полягає в тому, що Ізраїль не може бути єврейською державою, бути демократією та утримувати всю підмандатну Палестину від річки Йордан до Середземномор'я одночасно. Він може задовольнити тільки дві змінні із трьох.

Якби Ізраїль розширив свій суверенітет на всю землю, яку він окупував у 1967 році в ході близькосхідної війни, то на його території проживало б 12,6 мільйона чоловік, з яких 6,8 мільйона – євреї, а 5,8 мільйона – палестинські араби, в основному мусульмани-суніти. І якби така країна залишалася демократією, що заснована на принципі "одна людина – один голос", то вона стала б двонаціональною державою, а не єврейською батьківщиною, до якої прагнули її засновники-сіоністи.

Як альтернатива відмова в наданні громадянства палестинцям Західного берега та Гази назавжди закріпила би фактичний апартеїд, який існує з 1967 року, але який Ізраїль обґрунтовує тим, що остаточний статус територій є предметом переговорів. Для того щоб зберегти значну єврейську більшість і демократичну державу, Ізраїлю довелося б або формалізувати апартеїд, або знайти спосіб вигнати з країни більше палестинців, ніж їх втекло в 1948 або 1967 роках. Вплив будь-якого з цих варіантів було б згубним для душі самого Ізраїлю і для єврейської діаспори в усьому світі, багато з яких бачать свою долю в зв'язку з долею Ізраїлю.

Це одна з причин, через яку майже 300 відставних ізраїльських військових командирів і колишніх керівників служб безпеки створили минулого року організацію для проведення кампанії проти часткової або повної анексії, попереджаючи про те, що такий крок буде коштувати життів ізраїльтянам, перешкодить співпраці у сфері безпеки з Палестинською адміністрацією та Йорданією і назавжди змінить єврейський демократичний характер держави.

Екскомандири ізраїльських служб безпеки проводили свою кампанію як на телебаченні так і за допомогою зовнішньої реклами, на якій була зображена карта, що демонструє клаптикову ковдру зі 169 палестинських "островів" уздовж 1800-кілометрової оборонної лінії, що може стати реальністю, якщо Ізраїль анексує так звану зону С, яка містить єврейські поселення, і долину річки Йордан. Ці офіцери – зовсім не наївні пацифісти, а жорсткі люди, які боролися у війнах Ізраїлю і проводили окупацію палестинських територій, здійснювали шпигунські та інші легендарні таємні місії. Вони мають рацію, побоюючись за майбутнє своєї країни.

Нетаньягу з деяким успіхом прагнув відродити Ізраїль як "інноваційну націю", успішну екосистему, що славиться своїми стартапами, технологічними фахівцями, університетами світового рівня та передовою медициною і наукою. Невже ізраїльтяни дійсно хочуть стати відомими як "нація анексії"?

Переклад статті Politico підготував Ярослав Супрун.

30 червня закон про національну безпеку Гонконгу, що зазіхає на принцип "одна країна - дві системи", був уведений в дію. Що він означає для майбутнього особливого адміністративного району?
13:08 08.07 2020
Пандемія коронавірусу зірвала святкування перемоги Джо Байдена на праймеріз. Але зараз настає куди більш складний і відповідальний етап у президентських перегонах, адже демократ залишається сам на сам з Дональдом Трампом.
19:32 07.07 2020
Тиждень тому у Франції пройшли місцеві вибори, на яких президентська партія з тріском провалилася. Ця невдача, помножена на важкі наслідки коронакризи, підштовхнула Емманюеля Макрона до зміни уряду. Хто він, новий прем'єр, і чи допоможе він чинному президенту виграти битву за Єлисейський палац у 2022 році?
12:00 06.07 2020
Минула неділя пройшла у Франції під зеленим кольором, коли на місцевих виборах партія "Європа Екологія Зелені" перемогла в більшості великих міст. Для Макрона ж це голосування стало справжньою поразкою, що ставить під загрозу його надії на переобрання в 2022 році.
18:31 03.07 2020
Одній з найтрагічніших громадянських воєн на Близькому Сході скоро виповниться 10 років. І весь цей час на чолі країни залишається Башар аль-Асад. Але його панування над Сирією може закінчитися через опозицію з боку членів сім'ї, безпрецедентні протести й масштабні нові санкції США.
19:25 02.07 2020
Росіяни проголосували за масштабний пакет з більш ніж двохсот поправок до конституції, найважливіша з яких звільняє президента Владіміра Путіна від обмежень щодо термінів повноважень і потенційно дозволяє йому правити до 2036 року. Що означають ці зміни для майбутнього країни?
16:54 02.07 2020
Берлін виступає проти планів Вашингтона посилити санкції, щоб назавжди зупинити будівництво російського газопроводу Північний потік 2. Німці вважають, що американські санкцій порушують європейську безпеку та суверенітет. Але насправді все навпаки. Путінська труба швидше підірве, ніж зміцнить енергетичну незалежність Європи, зробивши її ще більш вразливою перед Росією.
19:43 01.07 2020
У другому турі зійдуться чинний глава держави Анджей Дуда, якого підтримує керівна консервативна партія "Право і справедливість", та мер Варшави Рафал Тшасковський, представник головної опозиційної партії, ліберальної "Громадянської платформи". Шанси в обох рівні, і боротьба буде запеклою.
10:21 30.06 2020
У момент можливо наймасштабнішої кризи в історії Європейського Союзу найсильніша економіка ЄС бере на себе лідерство в подоланні наслідків пандемії.
10:12 30.06 2020
Вийшовши на східноазіатський ринок у середині 2000-х років, k-pop став одним з найбільш швидкозростаючих музичних жанрів у світі. Він також є вістрям успішної індустрії культурного експорту Південної Кореї і, за прогнозами, принесе десятки мільярдів доларів в економіку країни в найближчі роки.
10:05 30.06 2020