ОСТАННІ НОВИНИ






















09 липня, 2020




























Фото: president.az
15:24 23.06.2020

Карабаський конфлікт: Вірменія і Азербайджан обмінюються символічними ударами

Один з найбільш тривалих конфліктів на пострадянському просторі все ще далекий від урегулювання. Оновлюючи час від часу червоні лінії, Єреван та Баку не поспішають пропонувати дієві стратегії щодо досягнення миру, продовжуючи натомість розпалювати ворожнечу.

Вісімнадцять місяців потому, як міністри закордонних справ Вірменії та Азербайджану повідомили про досягнення угоди про підготовку свого населення до миру, обидві держави в дійсності залишаються зайнятими консолідацією внутрішньої влади у зв'язку з соціально-економічним розчаруванням і радикалізацією населення в результаті "чотириденної війни" в 2016 році. Відтоді в мінливому міжнародному контексті домінує регіональна напруженість в Україні і на Близькому Сході, а також у відносинах між США й Іраном. А пандемія COVID-19 в даний час створює і для Єревана, і для Баку нові загрози й проблеми.

Заходи Вірменії щодо стримування вірусу були піддані різкій критиці як недостатні й запізнілі, в той час як де-факто влада в Нагірному Карабасі була розкритикована багатьма представниками громадянського суспільства за наполягання на проведенні виборів, незважаючи на ризик для здоров'я населення. Азербайджан, вочевидь, більш ефективно стримував пандемію, але її довгостроковий вплив на ціну нафти робить країну вразливою перед зовнішніми потрясіннями.

У таких умовах не дивно, що країни роблять символічні й неприємні одна для одної кроки щодо Карабаського конфлікту з метою консолідації населення. Хоча президент Алієв і прем'єр-міністр Пашинян – до їх честі – здійснили безпрецедентний крок, з'явившись разом на трибуні Мюнхенської конференції з безпеки в лютому. Їх дебати, однак, викликали тривогу в міжнародної спільноти, що чекає на представлення стратегій миру, оскільки кожен з лідерів повернувся до традиційного репертуару історико-правових претензій і теорій змови. Після цього в травні обидві держави обмінялися звинуваченнями з приводу можливої співпраці з нацистами в Другій світовій війні.

До цієї напруги додалося рішення провести інавгурацію нового лідера де-факто Нагірно-Карабаської Республіки Ара Арутюняна в місті Шуша, яке до війни 1992-94 рр. було заселене азербайджанцями та є ключовим символом претензій Азербайджану на цю територію. Це викликало значний гнів Баку, який лише посилився через присутність Пашиняна на інавгурації.

Алієв, мабуть, відповів взаємністю, повторивши твердження про те, що сучасна Вірменія фактично заснована на стародавній азербайджанській території після того, як група на чолі з азербайджанським академіком в Туреччині оголосила про створення у вигнанні Республіки Західний Азербайджан (Еріван). Алієв таким чином пред'явив домагання на значні території сусідньої країни та назвав незаконними претензії Вірменії не тільки на Нагірний Карабах, але й на більшу частину території, що утворює Вірменію, включно зі столицею Єреваном.

Потім, 8 червня, лідер карабаських вірмен Арутюнян заявив, що будівництво третьої дороги через окуповані Вірменією території, що з'єднає південне вірменське місто Капан з Гадрутом в Нагірному Карабасі, почнеться найближчим часом. Єреван і Степанакерт розцінюють цю дорогу як гуманітарну необхідність. Баку розглядає її як підтвердження політики анексії.

Напруження не допоміг зняти і Європейський суд з прав людини, який виніс рішення щодо горезвісної справи Раміля Сафарова, офіцера, екстрадованого й помилуваного Азербайджаном після того, як він був засуджений за вбивство вірменського військового в Будапешті в 2004 році. Незважаючи на те, що багато азербайджанців нині дистанціювалися від підтримки Сафарова, таке правосуддя залишається неприйнятним для багатьох вірмен.

Деякі з цих інцидентів відчуваються набагато гостріше, ніж інші, і завдають більшої шкоди перспективам досягнення значимого прогресу в мирних переговорах. Але обидві сторони можуть обґрунтовано вказувати на ворожі кроки, як на доказ відсутності доброї волі в такому процесі. У сукупності символічні наступальні дії кожної зі сторін підживлюють цинізм іншої.

Офіційні переговори між ними більше десяти років будувалися на основі основних (мадридських) принципів, але й вони зараз теж знаходяться під тиском. В рамках Мінського процесу за посередництва Організації з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ) невизначеність щодо позиції сторін стосовно цих принципів є одночасно чинником подальшої поляризації і свідчить про відсутність нових ідей.

Керівництво Вірменії після оксамитової революції 2018-го, що зображується попереднім режимом "слабким у питаннях безпеки", відкинуло ці принципи як спадщину, пов'язану з колишнім лідером Сержем Саргсяном, а Пашинян запропонував альтернативний набір "Мюнхенських принципів" після своєї лютневої зустрічі з Ільхамом Алієвим. Але вони являли собою швидше добірку позицій і червоних ліній, ніж механізми врегулювання конфлікту.

Глава російського МЗС Сергій Лавров тільки посилив невдоволення Єревана "мюнхенськими принципами", підтримавши, вочевидь, "поетапний" підхід до їх реалізації. Вважається, що таке рішення в більшій мірі відповідає інтересам Азербайджану, оскільки територіальні поступки передбачається здійснити першочергово, без чіткого врегулювання статусу Нагірного Карабаху.

У нинішніх умовах коментарі Лаврова лише посилили вірменський скептицизм щодо принципів, що перегукується з результатами останніх досліджень, згідно з якими неформальний діалог з вірмено-азербайджанському конфлікту знаходиться на найнижчому рівні схвалення з початку конфронтації в 1988 році.

Під впливом таких численних зовнішніх потрясінь і внутрішніх викликів варто чекати незначного прогресу у вирішенні основних політичних питань, що розділяють Вірменію та Азербайджан. Утім, зниження рівня насильства на нагірнокарабаській лінії зіткнення означає, що обговорення питання про "недороге" зміцнення довіри все ще можливе. Обмежені заходи з позитивною сумою, що не припускають створення нових підходів або мандатів, могли б дозволити Баку та Єревану відійти від символічних полів битв і перестати підживлювати обопільний цинізм.

Переклад статті Chatham House підготував Ярослав Супрун.

30 червня закон про національну безпеку Гонконгу, що зазіхає на принцип "одна країна - дві системи", був уведений в дію. Що він означає для майбутнього особливого адміністративного району?
13:08 08.07 2020
Пандемія коронавірусу зірвала святкування перемоги Джо Байдена на праймеріз. Але зараз настає куди більш складний і відповідальний етап у президентських перегонах, адже демократ залишається сам на сам з Дональдом Трампом.
19:32 07.07 2020
Тиждень тому у Франції пройшли місцеві вибори, на яких президентська партія з тріском провалилася. Ця невдача, помножена на важкі наслідки коронакризи, підштовхнула Емманюеля Макрона до зміни уряду. Хто він, новий прем'єр, і чи допоможе він чинному президенту виграти битву за Єлисейський палац у 2022 році?
12:00 06.07 2020
Минула неділя пройшла у Франції під зеленим кольором, коли на місцевих виборах партія "Європа Екологія Зелені" перемогла в більшості великих міст. Для Макрона ж це голосування стало справжньою поразкою, що ставить під загрозу його надії на переобрання в 2022 році.
18:31 03.07 2020
Одній з найтрагічніших громадянських воєн на Близькому Сході скоро виповниться 10 років. І весь цей час на чолі країни залишається Башар аль-Асад. Але його панування над Сирією може закінчитися через опозицію з боку членів сім'ї, безпрецедентні протести й масштабні нові санкції США.
19:25 02.07 2020
Росіяни проголосували за масштабний пакет з більш ніж двохсот поправок до конституції, найважливіша з яких звільняє президента Владіміра Путіна від обмежень щодо термінів повноважень і потенційно дозволяє йому правити до 2036 року. Що означають ці зміни для майбутнього країни?
16:54 02.07 2020
Берлін виступає проти планів Вашингтона посилити санкції, щоб назавжди зупинити будівництво російського газопроводу Північний потік 2. Німці вважають, що американські санкцій порушують європейську безпеку та суверенітет. Але насправді все навпаки. Путінська труба швидше підірве, ніж зміцнить енергетичну незалежність Європи, зробивши її ще більш вразливою перед Росією.
19:43 01.07 2020
У другому турі зійдуться чинний глава держави Анджей Дуда, якого підтримує керівна консервативна партія "Право і справедливість", та мер Варшави Рафал Тшасковський, представник головної опозиційної партії, ліберальної "Громадянської платформи". Шанси в обох рівні, і боротьба буде запеклою.
10:21 30.06 2020
У момент можливо наймасштабнішої кризи в історії Європейського Союзу найсильніша економіка ЄС бере на себе лідерство в подоланні наслідків пандемії.
10:12 30.06 2020
Вийшовши на східноазіатський ринок у середині 2000-х років, k-pop став одним з найбільш швидкозростаючих музичних жанрів у світі. Він також є вістрям успішної індустрії культурного експорту Південної Кореї і, за прогнозами, принесе десятки мільярдів доларів в економіку країни в найближчі роки.
10:05 30.06 2020