Як Ангела Меркель впоралася з коронакризою і повернула довіру Німеччини

До того як вибухнула епідемія, останній термін перебування Меркель на посаді канцлерки проходив не дуже добре. Хоча їй вдалося дещо оговтатися від падіння популярності, ба навіть відкритої ненависті, з якою їй довелося зіткнутися під час міграційної кризи 2015-2016 рр., її партія, Християнсько-демократичний союз, програла на виборах 2017 року й продовжувала втрачати рейтинг.

У жовтні 2018 року, після нищівних поразок ХДС на земельних виборах, Меркель оголосила, що більше не балотуватиметься на загальних виборах 2021 року й незабаром після цього пішла у відставку з посади глави своєї партії. Партнер ХДС по коаліції, Соціал-демократична партія Німеччини, також увійшов у кризу, отримуючи історично низьку підтримку в опитуваннях. Європейський Союз застиг на місці, будучи не в змозі знайти точки дотику щодо таких нагальних питань, як міграція. Канцлерка здавалася безініціативною і байдужою.

Читайте також: Політична криза в Німеччині: вакуум влади в самому серці Європи

З того часу все змінилося. У липні 2020 року Меркель на коні. У Німеччині спостерігається низька смертність, а система тестування і відстеження контактів працює ефективно, що дає підстави говорити про те, що країні вдалося стримати пандемію. Цей успіх багато хто приписує саме канцлерці. За даними недавнього опитування, 82% німців вважають, що Меркель "досить добре справляється зі своєю роботою". І Християнсько-демократичний союз знову набагато випереджає своїх суперників. Коронавірус оживив Меркель і зміцнив її репутацію як одного з кращих лідерів в історії країни. Але як це сталося?

Коли вибухнула епідемія, ні канцлерка, ні федеральний уряд фактично не мали ключових повноважень для боротьби з нею. Більшість найважливіших рішень, таких як закриття шкіл або наказ людям залишатися вдома, знаходилися в компетенції 16 федеральних земель ФРН. Але канцлерка відразу ж взяла на себе керівну роль, координуючи регулярні обміни інформацією між главами земельних урядів, домагаючись однакового регулювання по всій країні та збираючи разом провідних вчених.

Вона дуже рано зрозуміла всю серйозність ситуації. Хельге Браун, керівниця її апарату, сказала, що, коли Меркель в середині січня дізналася, що новий вірус може передаватися від людини до людини, то відразу ж передбачила можливі наслідки. Це було приблизно за два тижні до того, як в Німеччині був виявлений перший випадок зараження. Коли в кінці лютого кількість інфікованих зросла, канцлерка знала, що робити. Вона наполягала на тому, щоб закрити цілі сектори громадського життя.

Дивно, але 16 земельних прем'єр-міністрів прийняли лінію Меркель. Почасти це (виконання рішень центру – ПН) було політично й практично зручним. Але також воно було знаком поваги до пані Меркель і її виняткової здатності долати кризи. За час свого перебування на посаді канцлерки вона впоралася з фінансовим крахом, європейською борговою кризою, вторгненням Росії в Україну в 2014 році, міграційною кризою, а також міжнародними наслідками Брекзиту й обрання Дональда Трампа президентом США в 2016 році.

"Вона перевірена кризами, – каже Сігмар Габріель, провідний соціал-демократ, який був міністром у двох її кабінетах. – Німеччині пощастило мати такого досвідченого лідера в часи корони". Глави земельних урядів явно відчували те ж саме. "Здавалося, вони були раді, що змогли сховатися за її спиною", – сказав Томас де Мезьєр, колишній глава адміністрації і давня довірена особа Меркель.

Канцлерка діяла швидко та рішуче і на європейському рівні. Там пандемія відродила старі образи між північчю і півднем, коли Італія, наприклад, звернулася за фінансовою та медичною допомогою до деяких північних країн, а ті проігнорували її прохання. Було схоже на те, що Європейський Союз готовий розпастися. "Я думаю, вона зрозуміла, що це може стати кінцем Європи, – сказав Габріель. – Вона знала, що, якщо вона не буде діяти, то нужденні держави-члени будуть шукати допомогу за межами Європи – і Китай вже був напоготові".

Протягом багатьох років канцлерку критикували за те, що вона занадто мало зробила для прискорення інтеграції Європи. Але 18 травня Меркель і президент Франції Емманюель Макрон представили амбітний фонд відновлення. Вони запропонували, щоб Єврокомісія зайняла на фінансових ринках 500 мільярдів євро й розподілила їх серед нужденних країн-членів. "Це, – сказав Габріель, який працював міністром закордонних справ при Меркель, – було зміною парадигми".

Читайте також: ЄС шукає шлях для виходу з кризи

Опір з боку Австрії, Нідерландів, Данії та Швеції (так званої "економної четвірки" – ПН) був неймовірним. Переговори затяглися. Але позиція Меркель ясна. "В інтересах усіх держав-членів підтримувати сильний європейський внутрішній ринок, – сухо зауважила вона в недавньому інтерв'ю, – і виступати єдиним фронтом на світовій арені". Іншими словами: вона побачила, що криза – це прекрасна можливість подолати побоювання про глибшу європейську інтеграцію, як в Німеччині, так і на континенті, і вхопилася за неї.

Найдивніше, однак, це те, як Меркель зуміла успішно налагодити зв'язок з громадянами Німеччини. Найбільше люди цінують в ній надійність, ретельність і самовладання, хоча такі риси і створюють враження віддаленості. Її поведінка заспокоює, але часом може бути занадто непроникною та безликою. Вона – канцлерка до мозку кісток. "Є тільки одна Ангела Меркель, – сказав містер Браун, глава її адміністрації. – Поза публікою вона саме така, як і на людях".

Читайте також: Німеччина переймає президентство в ЄС – хороша новина для Європи

Тому було дивно, коли 18 березня Меркель прямо й відверто виступила перед німецьким народом у телезверненні. Канцлерка, на загальну думку, не володіє талантом оратора, і проводить тільки одну телевізійну промову на рік, напередодні Нового року. Але незалежно від того, що вона сказала в той вечір, чи від того, що формат був незвичайним, ідея спрацювала. Вперше Ангела Меркель достукалася до сердець та умів німців.

До пандемії, коли економіка була здоровою, а уряд міг похвалитися профіцитом в 19 мільярдів євро, канцлерка піддавалася критиці за те, що вона робила недостатньо. Вона не вела свою країну і Європу за собою, а просто виконувала функції менеджера. Зараз критика здається надмірною. Коли німці затамували подих під час тих страшних тижнів локдауну, вони по-новому побачили Ангелу Меркель. Канцлерка вже не була надмірно обережною або нерішучою, замість цього вона показала свою вірність обов'язку й ефективність, коли її країна потребувала її найбільше.

Переклад статті The New York Times підготував Ярослав Супрун.