Апокаліпсис стався в країні, яка вже стояла на колінах. Ніяких слів недостатньо, щоб описати потужний вибух, який спустошив Бейрут 4 серпня. Криваві тіла, переповнені лікарні, обвалені на кілометри навколо будівлі, розбиті на шматки автомобілі... За попередньою оцінкою, ця катастрофа, в результаті якої загинули більше 100 осіб і близько 4000 отримали поранення, сталася через недбале зберігання 2750 тонн аміачної селітри на портовому складі. Це вибухонебезпечна речовина, що використовується як основа для багатьох азотних добрив, і раніше ставала причиною катастроф, таких як вибух на заводі AZF у Тулузі в 2001 році.
Дональд Трамп після зустрічі з американськими військовими сказав, що вибухи в Бейруті "схожі на жахливий теракт", що суперечить версії ліванського уряду. Хоч би яка була причина катастрофи в порту Бейрута, вона, безсумнівно, завдала потужного удару по політичній системі країни, створеної з метою відновлення Лівану після спустошливої громадянської війни 1975-1990 років. Закінчення того безпросвітного конфлікту, втім, не перервало спуску в пекло країни, яку колись називали "Швейцарією Близького Сходу" через її туристичну привабливість та надійність банків.
2020 рік мав стати роком святкування сторіччя створення країни кедра, яка була віддана під французький мандат в 1920 році і здобула незалежність в 1943 році. Довгий час зберігаючи статус сейфа для керівних кіл країн регіону, а також поля битв різних гравців на Близькому Сході, Ліван занурився в хаос, коли рухнула його банківська система, яку роками розкрадали місцеві політичні еліти.
Разом з нею пішла на дно національна валюта й почалося астрономічне зростання цін на предмети першої необхідності. Багато ліванців нині знаходяться на межі голоду. Навіть колись успішний середній клас розоряється, розриваючись між почуттям гніву та бажанням емігрувати. Катастрофа 4 серпня, смерть і страждання обрушилися на державу, яка вже знаходиться в стані шоку.
Читайте також: Протести на тлі пандемії: що відбувається в Лівані?
Вуличні протести восени 2019 року, під час яких десятки тисяч ліванців всіх віросповідань заявляли про свою відразу до корумпованих лідерів і закликали покласти край релігійному принципу розподілу влади, на деякий час змусили людей повірити в те, що вони здатні змінити країну.
Але мітинги вщухли, ставши жертвою інертності держави й коронавірусної пандемії. Політична система, яка повинна була забезпечити справедливе представництво релігійних конфесій – шиїтів, сунітів, християн і друзів – в дійсності призвела до поділу країни між лідерами кланів, колишніми командирами збройних формувань, що не здатні ладити й більше піклуються про збереження своїх привілеїв, ніж про благополуччя населення.
Читайте також: Чи вистоїть сирійський режим перед новими загрозами?
Мозаїка культур і релігій, міст між Сходом і Заходом, країна кедра – всі ці назви свідчать про важливість держави, якій зараз необхідна допомога. Франція направляє до Лівану загін цивільної безпеки і кілька тонн медичного обладнання, а Емманюель Макрон висловив свою "братню солідарність".
Сполучені Штати, Німеччина та Сполучене Королівство, а також Іран і Катар запропонували свою допомогу. Міжнародна солідарність повинна бути в повній мірі реалізована не тільки для того, щоб усунути наслідки нинішньої катастрофи в Лівані – вічному полі битви між іноземними державами -, але й для того, щоб допомогти цій країні вийти з екзистенційного глухого кута й заново віднайти себе.
Переклад статті Le Monde підготував Ярослав Супрун.
