І вони це зробили. Прийнявши понад мільйон біженців, німці насправді інвестували в структурну міцність і стабільність своєї країни. Долаючи глибоко вкорінений культурний песимізм, вони віддали перевагу прагматизму перед традиційним підходом, в основі якого лежить підпорядкування правилам. Вони усвідомили необхідність дати зневіреним людям з Сирії та Афганістану перспективу нового життя, коли інші країни ЄС відвертали голову або переправляли біженців своїм сусідам.
Останні наполягали, що можливість сказати "ні" мігрантам – їхнє священне право. Ця фундаментальна битва позицій триває досі. Німеччина сподівається використати своє головування в ЄС для прийняття реформованої і гармонізованої міграційної політики Союзу. Але шанси на це невеликі: мігранти все ще тонуть, намагаючись пробратися в Європу, табори на грецьких островах переповнені, а
Насправді, Європі пощастило, що протягом десятиліття, що супроводжувалося кризами, Ангела Меркель як лідер приймала раціональні політичні рішення – навичка, яка сьогодні вже виходить з моди. Валютна, міграційна чи то охорони здоров'я – Меркель завжди підносила свій шлях виходу з кризи як безальтернативний.
І хоча вона дійсно робила правильний вибір, але заперечення альтернативних точок зору проклало дорогу успіху ультраправих, зокрема "Альтернативі для Німеччини".
Зараз, як й у випадку з міграційною кризою, опозиція до влади наростає серед людей, які вважають, що уряд порушує їх права (в даному випадку через карантинні обмеження). Вони обурені, що альтернативні варіанти не обговорюються з суспільством, а рішення приймаються "за ширмою".
Що ж, у цей тривожний час необхідно вживати заходів, що сприяють зміцненню довіри між владою і народом. Важливо краще пояснювати, як приймаються рішення та обираються заходи. І як вони допоможуть досягти успіху.
Переклад статті The Irish Times підготував Ярослав Супрун.
