Від шокуючих кадрів
Питання забруднення океанів і невдачі програм переробки відходів все ще є наріжними в боротьбі за чисту планету, хоча екологічні організації наполегливо працюють над тим, щоб підкреслити зв'язок між пластиковою і нафтовою промисловістю. Але поки ця проблема ще недостатньо широко визнається як наслідок нашої залежності від викопних видів палива.
Недавні новини про плани міжнародної нафтової промисловості збільшити виробництво пластмас на чверть за п'ять років, а також повідомлення про чинення нею тиску на такі країни, як Кенія, щоб зняти обмеження на використання своєї продукції, показують, наскільки терміново необхідно змінювати цю ситуацію.
Важливо розуміти, що пластмаси не є побічним продуктом переробки викопних видів палива, вони головний її продукт. Розширення виробництва пластмас, на яке компанії, в тому числі Saudi Aramco і Royal Dutch Shell, планують витратити близько 400 млрд доларів США, є частиною скоординованої реакції галузі на зниження попиту на паливо, спричинене переходом на поновлювані джерела енергії та електромобілі.
Скорочення споживання, повторне використання і переробка вже давно є гаслом активістів, які виступають проти відходів. Заохочення людей до того, щоб вони перестали споживати те, що їм не потрібно, віддавали зайві предмети й переробляли сміття замість того, щоб відправляти його на смітник, – це дуже важливі завдання.
Але проблема в тому, що тільки такою агітацією проблему не вирішити. Нині щорічно в океан потрапляє близько 8 млн тонн пластику, і останні дослідження дозволяють припустити, що за 20 років ця кількість може потроїтися. Необхідний новий підхід, який, зберігаючи сильний акцент на особистій та колективній відповідальності (яка допомагає утримувати пляжі й парки в чистоті), одночасно різко збільшить тиск на політиків і бізнес.
Зусилля щодо обмеження виробництва пластику повинні бути міжнародними, щоб стати ефективними. Кенія є світовим лідером у сфері законодавства, спрямованого проти виробництва пластмас. Повідомлення про те, що лобісти з США націлюються на неї як на можливий хаб для поставок хімікатів і пластику американського виробництва в інші країни Африки (після того, як Китай заборонив імпорт більшості іноземних відходів у 2018 році), викликають, м'яко кажучи, тривогу. Тільки минулого місяця стало відомо, що в Атлантиці вже в 10 раз більше пластику, ніж вважалося раніше.
І хоча ніхто не знає, якими будуть довгострокові наслідки глобального забруднення для людини або інших видів, сама кількість відходів і вже задокументований вплив на дику природу означають, що із забрудненням пластмасою необхідно боротися в рамках більш широких екологічних заходів. Енергетичним компаніям не можна дозволяти завалювати океани поліетиленом ще більше, як ми вже забороняємо їм накачувати атмосферу парниковими газами понад міру.
Але, як і у випадку з енергетикою, необхідні системні зміни, а не особисті жести, якими б значимими й благими вони не були. Світ потопає в пластику, і всі знаки вказують на те, що проблема лише поглиблюється. Час на те, щоб побороти це лихо, спливає.
Переклад статті The Guardian підготував Ярослав Супрун.
